Розділ «ПРИМІТКИ»

ИКВС (б[увшого1 ОДПУ). — Йдеться про Народний комісаріат внутрішніх справ (раніше — Державне політичне управління).

С 327. «Блажен, хто вірусі.» — Тут наводяться слова Чацького з комедії О. С. Грибоєдова «Лихо з розуму» (1824, дія 2, ява 7). В оригіналі текст звучить так: «Блажен, кто верует, тепло ему на свете!»

3I.VII 34

С. 327. Мороз Яків Мойсейович — начальник УхгсПечорських таборів. Прихильно ставився до Остапа Вишні, у 1934–1936 pp. давав дозвіл на побачення з дружиною. У 1937 р. — сам зазнав репресій.

l. VIII

Варя — Варвара Олексіївна Маслюченко (1902–1983) — дружина Остапа Вишні. Актриса українського театру й кіно. Розпочала театральну діяльність в 1922 р. Працювала в театрах імені Т. Г. Шевченка, імені І. Я. Франка, «Березолі», Харківському Театрі юного глядача, Харківському Червонозаводському. Після арешту Остапа Вишні була звільнена з роботи як дружина «ворога народу». 1935 р., маючи дозвіл на постійне проживання з чоловіком, вирушила з Харкова на Печору, де перебував на засланні Остап Вишня. Після скасування дозволу на постійне проживання зупинилася в м. Архангельську, влаштувалася там на роботу в Театрі робітничої молоді (ТРАМ). 1938 р. виїхала з дочкою в м. Раненбург Рязанської області (нині — м. Чаплигін Липецької області) на роботу в театр. 1938–1943 рр. грала в периферійних театрах на російській сцені. 1944 р. разом з Остапом Вишнею переїхала до Києва. В театрі більше не працювала. Знімалася в кіно, брала участь у постановках українського телебачення.

Добринін 1. Г. — інженергеолог, прихильно ставився до Остапа Вишні в таборі, підтримував його.

2. VIII

С. 328. З книгою нашою щось зовсім невиразне. — Відомостей про згадувану книгу, написану Остапом Вишнею спільно з Рамзі, немає. Але, як видно з листів письменника, начальство вело з ним переговори про написання роману з історії таборів, на що він погодився (з умовою: надати йому можливість виїжджати до інших таборів і відвести для написання роману два роки), але не дістав дозволу ГУЛАГу (Головного управління таборів (рос. — лагерей), що знаходилося в Москві).

Рамзі М. А. — письменник, журналіст, нарком освіти Узбекистану. Був репресований. В. О. Маслюченко передала в Москві його лист одному впливовому партійному керівникові, земляку наркома (на жаль, прізвище його невідоме), з проханням про реабілітацію як незаконно засудженого. Подальша його доля невідома.

Я. М. Мороз. — Див. приміт. до запису вщ 31.VII 1934 р.

Кузьмін — помічник начальника Ухтпечлагу Мороза Я. М.

4. VIII

С. 330. КВО — Культурновиховний відділ (рос. — отдел) табору.

5. VIII

С. 331. «Северный горняк» — газета, в редакції якої Остап Вишня працював протягом 1934 р. 1 лютого 1935 р. його було переведено на рудник ЕджидКирта.

8. VIU

С. 333. Треба їхати на 11 промисел, дописати літпортрети інженерів Бутеніне, Расстреліна, Седойкіна, Бочарова. — Йдеться про роботу над нарисами, надрукованими в цьому томі.

Седойкін — далі в тексті — Седорикін — очевидно, одна й та ж особа. С. 334. Черняхівські.— Йдеться про родину київської інтелігенції Черняхівських.

Волошин (справжнє прізвище КирієнкоВолошин) Максим ліан Олександрович (1877–1932) — російський радянський поет і художник.