Розділ XXXI

— Навіщо ви допустили, oоб я до останньої хвилини виступав як блазень?

— Це теж була гра. Не з тобою, а з убивцею… Та, зрештою, я не бачу, що могло б образити твою честь.

— Пекельний світ! — вилаявся я.

— Е, друже, візьми себе в руки і дозволь іншим судити про світ.

— Ну гаразд, капітане, — я стиснув зуби, — сподіваюся, oо тепер, коли все уже скінчилося, ви відкриєте мені карти?

— Ну звичайно. Власне кажучи, ця справа простіша, ніж здається на перший погляд. Я з самого початку звернув увагу на Галінку. Становище лаборантки давало їй особливі можливості. Правда, її прийняли в інститут порівняно недавно. Робота Містраля на той час вийшла вже з стадії лабораторних дослідів, і професор перевіряв свої клінічні відкриття в периферійних лікарнях. А проте я припускаю, що Галінка мала нагоду поритися в його рукописах і листуванні. І тоді в її честолюбній голівці виник злочинний план. Нічого не вдієш, друже, в цій грі можна було рискнути. Привласнити собі такий твір…

— Ви думаєте, що вона могла привласнити його собі? — запитав я недовірливо. — Але ж як? Адже вона не мала навіть звання лікаря!

— Зате його мав Міхал Касіца.

— Міхал Касіца? — скрикнув я.

— Міхал Касіца був її спільником, друже. Та, напевне, й коханцем. За кордоном вони могли видати себе за молодих науковців з інституту гематології. Не знаю, чи пощастило б їм це зробити. Але в найгіршому разі вони могли б продати працю Містраля. Є країни, де наукові відкриття розцінюються як товар. }х можна продавати і купляти. Уявляєш собі, які спокусливі перспективи відкривав перед молодою парою вигідний продаж такої праці?

— Але невже тут не можна було обійтися без убивства? — запитав я. — Адже ця робота була таємницею професора. То чи не досить було просто викрасти її, зробити фотокопії?

Трепка похитав головою.

— Якби професор був живий, то він, безумовно, добивався б авторських прав на свою працю скрізь, де б вона не була опублікована. З цього міг би вийти скандал і кримінальна справа. Та ще серйознішою обставиною було те, що професор за кілька днів мав вилетіти в Токіо, на міжнародний з'їзд, де він збирався розповісти про свої відкриття. Це зовсім поплутало б плани Галінки. От за таких обставин злочинці й прийшли до думки про вбивство. Треба визнати, що це вбивство було обдумане дуже грунтовно і підготовлене до найдрібніших деталей. Отруєння, друже, характерне тим, що смерть майже ніколи не настає саме тоді, коли вчинено злочин, тобто коли жертві дано отруту. І тому вбивця майже завжди має перевагу. У даному випадку справа ускладнювалася ще й тим, що було незрозуміло, заради чого вчинено злочин і як підсунули професорові ціаністий калій. Так, наприклад, перед нами одразу постала проблема, де була отрута — в порошку чи в горілці. Але розгляньмо справу по порядку. Галінка вирішила скористатися з маленької слабості професора. Містраль мав звичку випивати перед сном чарку чогось міцного. Не знаю точно, як це відбувалося в «Ізоляторі», а в «Пристані» Мацьошекова щовечора о десятій годині приносила йому в кімнату півсклянки вишнівки. Це була звичка, якої завжди ретельно дотримувались.

— Отже, ціаністий калій був усе-таки в графині, — зітхнув я.

— Так, — сказав Трепка, — твоя гіпотеза була слушна, жаль, що пізніше ти потрапив під вплив Журки.

— Пропажа горілки, забита раковина, відро для сміття, отруєння собак… — гірко посміхнувся я.

— Досить було тільки зв'язати ці факти між собою і міцно триматися їх. Галінка, збираючись до аптеки, всипала отруту в графин, а повернувшись, вилила отруєну горілку і налила в графин звичайної вишнівки.

— І тому, коли пів на дванадцяту Мацьошек хильнув з графина, то він уже не міг отруїтися, — додав я.

— Саме так, хлопче. А оскільки раковина була забита, Галінка вилила отруєну горілку у відро. Ну, а наслідки ми знаємо.

— Хвилинку, — сказав я, — але ж у склянці в кімнаті професора була вода, а Містраль не міг її туди налити.