Розділ XXVIII

— Про Йонаша поговоримо потім. А тепер найважливіше — це рукопис.

І дійсно, в цій справі люди вже відійшли на другий план. Найважливішим був твір. Тремтячою рукою я підняв з підлоги рукопис у пластмасовій обкладинці, на якій була одна буква — епсилон.

Я не маю нахилів до фантазування, але в цю мить моя уява добре-таки розійшлася. В моїх руках епохальний твір! Верстовий стовп на шляху прогресу! Врятування людства! Ключ до біологічного опанування наслідків радіоактивності! І це в моїх руках!.. Моє прізвище з цього часу буде невід'ємне від винаходу Містраля. Мене охопила урочиста, благородна радість — адже я добре послужив людству. Я зрозумів, чому так багато людей палають бажанням врятувати народи навіть помимо їх волі. Це робить людину надзвичайно щасливою! Десь далеко за вікном грало радіо. Виконували Дев'яту симфонію Бетховена. А може, мені тільки так здалося? У всякому разі музика мала бути.

— Що з тобою, друже? — занепокоївся Трепка.

— Радість, капітане. Світова радість!

— Дай же мені той рукопис!

Трепка взяв у мене з рук твір і почав зосереджено переглядати його.

Опам'ятавшись, я оглянувся. Як би вшанувати цю історичну хвилину? Погляд упав на аптечку, з якої підкріплювався Йонаш. Тремтячою рукою я наповнив чарки.

— Капітане, випиймо за перемогу.

Раптом почулося якесь ідіотське хихикання. Здригнувшись, я оглянувся. На ліжку сидів навпочіпки згорблений Йонаш і нервово хихикав. Я перевів погляд на Трепку і, вражений, онімів. Мій начальник виконував гімнастичні вправи — ритмічно присідав. Мені здавалося, що всі збожеволіли.

— Капітане, що, в дідька, ви робите?!

— Спокійно, друже, — засопів Трепка. — Тільки спокій та інтенсивні фізичні вправи можуть нас врятувати.

— Врятувати? Не розумію! Капітане, що сталося?

— Читай рукопис, хлопче, і ти все зрозумієш.

Я схопив твір «Епсилон», і мені одразу все стало ясно. На першій же сторінці я прочитав слово «авітамінози».

Ніде анічогісінько про лейкемію і радіоактивність.

— Що це означає? — промимрив я, заспокоївшись.

— Це означає, що ми стали жертвою помилки.

— Але ж на обкладинці є епсилон!

— І це найжахливіше.