Розділ XXVI

— У цій справі ти не можеш бути малярем, — сказав Трепка. — В «Ізоляторі» щойно закінчені малярні роботи, тепер там чекають циклувальника з артілі.

Кайтус важко зітхав, чухаючи нижню щелепу.

— Можу бути й циклувальником, — згодився він нарешті, — але звертаю вашу увагу, капітане, на те, що циклувальники беруть по двадцять злотих від метра. Хто заплатить?

— Ескулапи заплатять.

— Ви обіцяєте?

— Обіцяю.

— З цього треба було й починати, — сказав задоволений Кайтус.

Того самого дня він прийшов з циклею на Підкоморську вулицю. Колись я підрахував, що такі ремісничі роботи при різних спецзавданнях щомісяця давали Кайтусу до двох тисяч додаткового доходу.

А в «Пристані Ескулапа» на своєму посту в прохідній будці лишався тимчасом Драбек. Цілий день ми чекали від нього повідомлень про те, що роблять ескулапи, але, на жаль, Драбек мовчав. Опівдні я подзвонив йому.

– Що там з ескулапами? Вибираються?

Драбек, як звичайно, довго цмокав, кректав і, нарешті, пробубонів:

— Е-е, громадянине поручику, чого там їм вибиратися, хіба тут погано? Сидять собі тихо, як миші під мітлою, тільки апетит у них став кращий. Мені на обід нічого не лишилося, сиджу на сухому пайку.

Надвечір я подзвонив ще раз.

— Ну як, виїхав хто?

— Де там! — простогнав Драбек. — І не збираються. Може, як погода почне псуватися, то вирушать, а зараз чого їм виїжджати!..

— А що вони роблять?

— Та нічого. Поки були сонячні дні, загоряли на терасі. А тепер грають у карти. Тільки доктор Заплон пише на терасі.

— А панна Стор?

— Панна Стор читає,

Я кинув трубку і тихенько вилаявся. Ніхто не виїжджає! Я всього сподівався, тільки не цього. Що, в дідька, це може означати?