— І чим закінчилася та сцена?
— Я сказала, що з нього немає ніякого права докоряти мені, що ми можемо бути друзями, та й тільки. Міхал пішов дуже знервований.
— Ще одне запитання. Що ви робили під час обіду в ту мить, коли Йонаш пішов відчиняти вікно?
— Я дивилась на Йонаша… Як і всі.
— І ви не помітили, що діялося в той час біля стола? Ви ж сиділи навпроти Міхала і могли щось помітити.
Галінка завагалася.
— Здається, нічого.
— Пригадайте добре все, що тоді було. Йонаш іде до вікна… що в цей час робить доктор Протоклицька?
— Доктор Протоклицька… — Галінка зморщила брови. — Здається… здається, що доктор Протоклицька пудрила тоді обличчя.
Ми з Журкою переглянулись.
— А Міхал? — запитав поручик.
— Міхал? Наливав собі пиво в кухоль. Так… Він наливав пиво.
— Дякую вам! — підвівся задоволений Журка.
* * *
— Мені здається, — сказав я, коли ми залишилися в кімнаті самі, — що цього разу справа посунулася трохи вперед. Зізнання Галінки проливає світло.
— Пудрениця? — перебив замислено Журка. — Ну, побачимо. Експертиза встановить.
— У всякому разі акції професора Касіци на нашій біржі падають дедалі нижче, — посміхнувся Трепка.
— Взагалі втратили ціну, — відповів Журка.
— Що ж у такому разі ви зробите з своєю основною гіпотезою?
— Здам її в музей, — посміхнувся Журка. — У мене є звичка дотримуватись фактів, а не гіпотез.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Пристань Ескулапа» автора Нізюрській Едмунд на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XX“ на сторінці 8. Приємного читання.
TextBook