Розділ XX

— І ви не помітили, що діялося в той час біля стола? Ви ж сиділи навпроти Міхала і могли щось помітити.

Галінка завагалася.

— Здається, нічого.

— Пригадайте добре все, що тоді було. Йонаш іде до вікна… що в цей час робить доктор Протоклицька?

— Доктор Протоклицька… — Галінка зморщила брови. — Здається… здається, що доктор Протоклицька пудрила тоді обличчя.

Ми з Журкою переглянулись.

— А Міхал? — запитав поручик.

— Міхал? Наливав собі пиво в кухоль. Так… Він наливав пиво.

— Дякую вам! — підвівся задоволений Журка.

— Мені здається, — сказав я, коли ми залишилися в кімнаті самі, — що цього разу справа посунулася трохи вперед. Зізнання Галінки проливає світло.

— Пудрениця? — перебив замислено Журка. — Ну, побачимо. Експертиза встановить.

— У всякому разі акції професора Касіци на нашій біржі падають дедалі нижче, — посміхнувся Трепка.

— Взагалі втратили ціну, — відповів Журка.

— Що ж у такому разі ви зробите з своєю основною гіпотезою?

— Здам її в музей, — посміхнувся Журка. — У мене є звичка дотримуватись фактів, а не гіпотез.

— Дуже похвальний принцип, — кашлянув Трепка.

Допит Йонаша не дав уже нічого нового. Асистент твердив, ніби він пив пиво з тієї самої пляшки, що й Міхал, отже отрута мала бути всипана прямо в кухоль. Йонаш рішуче відкидав думку, що це міг зробити хтось із присутніх. Він був певен, що Міхал покінчив самогубством. Але чому молодий Касіца так зробив, Йонаш не міг сказати.

Я надто добре знав Журку, щоб мене міг обманути його вдавано хороший настрій. Це явно була добра міна при поганій грі. Останні події перевернули догори ногами його гіпотезу, а збудувати нову було нелегко. Перед нами була порожнеча. Протоклицька, що вплуталася в наші карти, була мов п'яте колесо у возі. Вона зовсім не пасувала до зібраного вже фактичного матеріалу. Або в гру входило щось нове, про що ми досі не мали уявлення, або ж…

У всякому разі Журка, напевно, потрапив у скрутне становище, якщо вже запропонував Трепці провести спільну нараду в зв'язку, як він висловився, з новими аспектами справи. Але Трепка не підтримав його в цьому.

— Ви забуваєте, друже, про нашу домовленість. Я перебуваю тут як стороння особа. Проводжу невеличкий науковий експеримент. І цей експеримент втратив би своє значення, якби я почав якось спрямовувати слідство. Настане час, і я втручусь в справу. Але поки що він ще не настав… — Трепка демонстративно глянув на годинник і промимрив щось про свої городні роботи.