Розділ «КАЗКА ПРО РІПУ»

— Його немає в кімнаті. І ніде на території немає.

— Потицяється в шахті, повернеться, — сказав я. — Там Ахундов. Не пустить.

— І все-таки…

Словом, я одягнувся і, проклинаючи энтомологію, пішов до підйомника, щоб дізнатися, чи не бачив Ахундов, який чергував того вечора, Теодора.

Ахундов Теодора не бачив. З простої причини. Ахундов був виключений. Певно, Теодор підійшов до нього ззаду, приклав до носа ганчірку, просочену наркотиком, і Ахундов заснув. Винні ми самі. Звикли, що тут усіляка живність з’являється лише влітку, і поки пагін не піде, побоюватися нам нічого, та й хто з доброї волі полізе в шахту? Ахундов сидів перед входом, милувався зірками і ніяк не підозрював, що на нього зроблять такий замах.

Довелося викликати Родрігеса і доктора, щоб привести Ахундова до тями.

І тоді Родрігес сказав:

— Просто не уявляю, що тепер робити, — і подивився на мене.

— А яке останнє зведення? Може, він сам вибереться?

— Зведення нікуди не годиться. Та й сам чуєш. Не перший сезон тут.

Я й сам чув, як з-під землі йшов гул. Шахта набирала силу, почався рух соків.

— Тоді я піду, — сказав я.

— Кого з тобою послати? — запитав Родрігес.

— Нікого. Одному простіше.

— А то я з тобою піду.

— У тебе досвіду немає. До того ж, поки тебе готуватимемо, запізнимося. А у мене все готово. Я з ранку в гори збирався, в печеру, мені тільки скафандр натягнути, і я пішов.

— Ти вже вибач, Лі, — сказав Родрігес.

— Я сам винен, — сказав я. — Ти просив за ним доглянути.

Двері підйомника були зламані чисто. Я б так не зміг.

Я перевірив скафандр, узяв запасний балон і маску для Теодора, мотузки, ножі, льодоруб. Родрігес ляснув мене по шолому. До світанку залишалося години дві, і ми сподівалися, що вода не піде, хоча упевненості в цьому не було. Родрігес з Ахундовим залишилися вгорі на зв’язку. Доктор пішов розбудити Сінгха і покликати його сюди про всяк випадок з другим скафандром.