Розділ «ЧАСТИНА ДРУГА»

Хіба ревуть воли, як ясла повні

– А ты, что ли, мне заплатишь?

– Будет – заплачу... Дай!

– Как же? С тебя твоих не выдерешь, а ты ещо и за других!..

– Да што ты, не веришь на слово доброму челаеку? барада ты казлиная! – крикнув Євпраксєєв i сунувся до бороди.

– Да ты барады не трожь! – одказав, одпихаючи його руку, шинкар. – Сам бы насил, да, небось сбрили...

– Стал бы я твоим казлиным атродьем свае благородное лицо марать!!

– Да ты-то што такое?

– Разве не видишь? мироед ты одакой! Разве не видишь, кто я?

– Да видно, што солдат. Ну, а што?

– Как, ну?.. Ты знаешь, что такое солдат? Солдат за тебя, дурака, грудь сваю под неприятельские пули подставляет... кровь сваю проливает... Вот што солдат!

Такi слова розжалобили всю п’яну беседу.

– Терёха? а, Терёха! А правду ведь солдат говорит... У-ух какую правду... Солдат – это, брат, – беда! Солдат... это, брат, казёнцый челаек, слуга царский... Это не то, что мы с тобой! Он, брат, сваю грудь под неприятельские пули подставляет, кровь за нас проливает!

Тєрьоха, як видно, лизнув уже й геть-то, бо посоловiлими очима мутно тiльки дивився на свого товариша, хитаючи з боку на бiк головою, а слова не здужав вимовити.

Другi кацапи й собi пiдняли голос за москалiв: давай шинкаря лаяти, ганьбувати; страхали, що бiльше в його нi чарки горiлки не вип’ють. Шинкар стояв за стойкою, мов не до його рiч, – тiльки почервонiв та знай оддимався та гладив рукою свою широку та густу бороду.

– Да што, братцы, на ево сматреть? – крикнув Євпраксєєв до п’яниць. – Тащи, кали так, целое ведро! – Та й кинувся за перегородку до бочки.

– Толька тронь – убью! – заричав, зцiпивши зуби, шинкар i вхопив здоровенний обрубок у руки, замахнувся... П’яницi пiдскочили, вихопили з рук обрубок.

– Дак ты ещо на жизнь маю посягаешь, барада ты казлиная?! – закричав Євпраксєєв, уплутавши п’ятiрню в шинкареву бороду... Шинкар у крик.

– Вали, братцы, ево! вали! Вот я ему задам солдатских тесеков, чтобы он знал, мираед эдакой, как вас, братцы, абдирать, да с солдатом абходиться! Вали!

Кацапи разом кинулись. Та и шинкар, видно, при силi був, бо тiльки струхнувся, так усi й одскочили, як грушi. Шинкар кинувся на москаля, збив з нiг i насiв, як шулiка курча.

Жаль пройняв Максима, як вiн побачив, що свого б’ють. Одним замахом кулака повалив вiн шинкаря на землю, взявши мiж ноги його голову. Тим часом пiдскочив другий москаль i давай почищати тесаком. Шинкар не кричав, не пручався, а тiльки стогнав. Оддубасили добре, пустили. Шинкар плакав, лаявся...

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Хіба ревуть воли, як ясла повні » автора Мирний Панас на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ДРУГА“ на сторінці 29. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи