Інститутка
– Садок зелененький, садок квiтчастий… Ти згадай, серце, якi Дубцi дохiднi!
Молодий аж iздригнувся i дивиться на неї, – нiби його щось разом здивувало, злякало, у серце вжалило…
– Що ж? – питає панночка. – Чого на мене дивишся так? Хiба я що нелюдське сказала? Хiба не хочеш зо мною хазяйнувати?
I бере його за руку, сама всмiхається любенько. I вiн усмiхнувся:
– Ти ж моя, – каже, – хазяєчка кохана!
Наступний розділ:
XVII
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Інститутка » автора Вовчок Марко на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „XVI“ на сторінці 2. Приємного читання.