Розділ «ДІЯ ДРУГА»

З а в а д а. Зняла ти мою голову, живцем поклала мене в домовину. Спасибі, донечко! Спасибі, моя утіхо і порадо!… Оддячила за хліб, за сіль і за навуку… Геть від мене, гадино!…

О к с а н а. За що ж ви мене взичаєте?…

З а в а д а. А що ж, хвалити тебе, чи як? Клади ж мене мерщій у домовину, копай яму…

О к с а н а. Чуєте, він посватався! Згубив мене, я вже в домовині… Ух! Яка холодна земля! Гадюка! Гадюка!… Яка страшенна! Одірвіть її, одірвіть!… (Падає зомліла).

З а в а д а. Боже мій! Що ж це з нею!… (Несе її в хату). Горенько, горенько… відкіля ти несподівано з’явилося на мою голову? (Пішов у хату).

Ява 8

Г о р д і й. Єсть пєсня, у которой говорится: візьми в руки пістолету, прострели ти грудь мою. І как вжасно много горесті у етой самой пєсні, і как будто вона з мого стражданія описана! Кажется, тепер моя любов до Оксанії Антоновни видающийся случай, ну одначе ж вона, как будто, і в резон не взяла мово чувствія. І невжелі я должен буть погибшой человєк? Ах, как вжасно моє серце горить! Ну і сколько я етово самого товару видал у городі, ну, кажется, так што ні одна іщо не завдавала мінє стольких мученій! Пущай там баришні і воспитанні, і свою хвизиномію імєют в красотє, і в настоящем хвасоні їх воспитаніє, і пущай вони і на речах бойкі. Ну, кажется, што нєт у них етого вдивительного взгляда, штоб серце од них кипіло. Тятенька говорять, што за Оксаною Антоновной і приданоє должно буть какуратноє, і денєжной копитал. Ну как же не страждать? Правда, што вона мало воспитана, так ето ми поправим. Ну, што кольца золотого не приняла, значить, амінь і шабаш. Там чи була у них какая комерція з паничем, чи не була, я на ето мало внімаю обращенія, бо ми у городі до етого самого безобразія приравнодушились. Главноє дєло, штоб був денєжной копитал. Человєк без копитала, што швець без колодки, человєк с копиталом всєгда імєєт настоящую хвизономію у хорошій кумпанії. А женився б собє і сійчас би встругнув мастерськую, взял би в подмастєра двох мальчиков, квартеру на большой улицє, і живи в своєм титуле, как порядошний гаспадін. Больвар тут, гостиниці, кумпанію з воспитанними прикажчиками і палікмахтерами. І палучай себе воспитаніє. Ну і за пустяком дєло: копитал денєжной надо імєть. Ах, как я страждаю! Ах, как я страждаю!

Ява 9

Входить С т е п а н.

С т е п а н. Хто це стовбичить?

Г о р д і й. Свой человєк! А ти обходной, чи як?

С т е п а н. Чого ти тут тиняєшся?

Г о р д і й. А єжелі у меня єсть такой каприз, што я не намєрен всякому об’яснить?

С т е п а н. Ти бачив, яка була тут колотнеча?

Г о р д і й. Нічого не бачив.

С т е п а н. От які іроди повилуплювались.

Г о р д і й. Ето ти про панича? Да, приятний шкандаль! Н-у одначе єго зовсім не так надо було.

С т е п а н. Я знаю, що треба було всім в’язи поскручувати.

Г о р д і й. Какіє в’язи?

С т е п а н. А по-твоєму ж, як?