Розділ «ДІЯ ДРУГА»

Входить О к с а н а і проходить в сад.

Т е к л я. Так би оце я вам і сказала! А як і признаюсь, чи ви ж і повірите?

Г о р д і й. Вєрно, какого кавалера ськали?

Т е к л я. Якого? Ви, може, натякаєте на котрого з наших парубків? Не діждуться вони цього! Вже, правду сказать, є за ким!

Г о р д і й. А будто вам ні один з ваших кавалеров не нравится?

Т е к л я. Та хай вони усі хоч зараз повиздихають.

Г о р д і й. Одначе я слихал, што ви з Охрємом любов крутили?

Т е к л я. Бач, бач, я ж кажу, що я усім кісткою у горлянці засіла. Господи, господи! Здається, нікого і не зачіпаєш, нікому не заважаєш…

Г о р д і й. Полно пичалі, я на ето об’явленіє не внімаю обращенія. Та кого ж ви ськали?…

Т е к л я. Ще й питають.

Г о р д і й. Так неужелі меня?

Т е к л я. Догадайтесь. Скоро ви приїхали в село, а я як побачила вас… Ні, не хочу казати, бо мені стидно. А для чого би я вас перед усіма вихваляю, коли б… От, кажу, парубок, настоящий кавалер, не нашим свинопасам рівня.

Г о р д і й. Так неужто я вам ндравлюсь?

Т е к л я. У нього, кажу, і погляд соколиний, хода молодецька, коли чую, ви послали старостів до Катрі. А я як це почула, то мало не зомліла. Вже мати що не робила: і свяченою водою мене прискала, і переполох виливала, бо Катря ж…

Г о р д і й. Ах, не досаждайте мене Катрею, ето була глупая моя ошибка.

Т е к л я. Знайшли кого сватати! Та у неї раз у раз з рота слина котиться, а на плечах отакі чиряки. Вона з чиряків ніколи і не вигоюється.

Г о р д і й. Будто? Вот так категорія.

Т е к л я. От, їй-богу, хоч заприсягтись.

Г о р д і й. Благодару вам, што ви мінє глаза открили. Позвольте предложить вам для вдовольствія конфетов.

Т е к л я. Ні, спасибі.