Розділ «ДІЯ ДРУГА»

Г о р д і й. Развє не видно мово воспитанія? Оксана Антоновна! Позвольте вам об’яснить опись моїх стражданій, што тепер другой вже мой предмет, а не Катря, што я, чесноє слово, і в мислях не імєл, штоб какой двушмишлєнний шкандаль, как увідал і так себе тепер панімаю, што хоч січас согласен помереть.

Жисть копєйка,

Когда в любві лиходейра

Аба мнє так панімаєт,

Што з свєта сживаєт.

Понятно вам, какая ето мука – безотвєтная любов?

О к с а н а. Я щось не второпаю тебе. Чи, може, від того, що у мене голова дуже болить.

Г о р д і й. Как не болєть головє? Ето вєрная ваша правда. Тут увесь корпус заболєїть.

О к с а н а. Ти ніби щось палке і чуле говориш, тілько щось мова твоя якась…

Г о р д і й. Што ж, когда я не вмію говорить по-простому, по-мужичому. Разві ви не можете панімать образованний разговор?

О к с а н а. Твоєї мови я не розумію.

Г о р д і й. Вот когда мінє горько, так горько, што ви не можете понять меня. Одначе позвольте вам поднєсти для вдовольствія конфетов. (Дає конфети).

О к с а н а. Не жадна я до ласощів.

Г о р д і й. Кушайте, наслаждайтесь! Как я типерича, значит, на собственном жалованьї, так ето пустяк дєло, і я кажной день готов з моїм вдовольствієм на всякі сладкі вещі. Кушайте, сколько завгодно. Ну, только подумайте об моєм несчастії.

О к с а н а. Яке нещастя? Адже ти бачив, то панич поїхав зараз вулицею? А хто ж то ще з ним?

Г о р д і й. Нічаво я не видал. Я свєту божого не видю. Ну видю только своє горе! І што только я горесті терплю при свойом совокупном розсуждаємом чувствії, ето даже вдивительно!.. Позвольте вам подарить кольцо золотоє.

О к с а н а. З якої речі?

Г о р д і й. Так, значить, ви без нікоторого вніманія об моєй чувствительності? За што ж ето ваша тиранія! Ні конфетов не хочете кушать, ні подарка не берете! Забросю ж я ето кольцо, когда так, в Дунай – бистру ріку. Пущай погибнет три с полтиной. Тепера, значить, мнє вже до такого іронія доходить, што пущай другі как хотять об вас понімають, но я все ж готов в огонь і в воду. Я слишал сійчас од одной деревенской баришні, как об вас некоториє люди скверно панімають, што готові бросить на безславіє і все прочеє. Но одначе, хоча ми і не з дворян, ну на такой посаж не согласні, штоб імєть у своїх хвизономіях такоє варварское понятіє.

О к с а н а. Кажи-бо товком, щоб я те зрозуміла.

Г о р д і й. Разві вам іщо не об’яснено? Уся тепер деревня говорить, што наш панич жениться на какойсь помещицькой баришнє, так вот какая симпатія.