Розділ «* * *»

Мої любі, до мене ходіть! я сама.

Поговоримо думами тихо.

Межи мною і вами нікого нема —

не розлучить ні щастя, ні лихо.

Я спокійна, не бійтесь, слізьми не заллю

ваші образи любі та милі,

ви живі, бо я живо тепер вас люблю,

ви для мене тепер не в могилі.

Знаю добре – вже виросли квіти й трава

на могилах, що стали над вами,

але там тільки смуток і жах спочива,

вас нема там, ви й досі між нами.

Тільки смутно вам жити: зітханням, слізьми

рідну тінь рідні люди вітають,

ви – непрошені гості між тими людьми,

що найбільше з усіх вас кохають.

Ваше ймення в вигнанні, під карою сліз

заборонено спогад про нього,

образ ваш, мов упир, що з могили приліз,