Розділ «* * *»

Люди бояться вночі кладовища,

жаских казок і непевних примар,

страшно і вдень їм сумних катафалків,

чорної ризи, і ладану, й мар.

Я не боюся того, тільки смутно

поглядом поїзд сумний проведу;

любії тіні мене проводжають

в час, коли я з кладовища іду…

Спогад живий до живої говорить,

мертва могила над смертю мовчить,

і про страшну таємницю під нею

голос похованих в ній не кричить.

Я не боюся – мовчазна могила

нам не з’ясує, що діється в ній.

Вас я боюся, ви, труни живії

мрій наших спільних, любові, надій.

Вас я боюся – ви, зрадники-друзі.

тільки не ваших ворожих речей,

я не боюся погроз і докорів,