Розділ «* * *»

Упоєні на бенкетах кривавих,

невільники-народи спали довго

у спільній віковій своїй темниці,

і снились їм гніткі та дикі сни.

Ті сни літали, наче хижі птахи,

у темряві крилами гучно били,

лякаючи незрячі сонні душі,

то знов ширяли, мов нічнії сови,

безгучно, тихо звужували круги

і налягали зморою на груди,

безформною марою без обличчя,

що кров пила із невидимих ран.

І кидались невільники-народи,

стогнали глухо, скрикували з болю,

безладно шарпались і побивались,

та один одного кривавили крізь сон,

одурені примарами важкими,

і прокидалися на мить у чорній тьмі,

підводили повіки обважнілі