Розділ «XII»

Галина не пізнала Лейбу, бо бачила його з пейсами та бородою.

– Хто ти? – спитала вона здивовано.

– Ой вай! Хороша панночка не пізнала рудого Лейбу? – сказав весело жид. – Панночка давала Лейбі у Збаражі цидулку до пана Чорноти, так я приніс їй одповідь. Ой, який він хороший пан! Неначе справжній шляхтич.

Він у мене у корчмі вечеряв і подарував мені коня, щоб я врятувався.

– А що ж ще робив у Збаражі пан Чорнота? Чи не мучив він з своїми козаками поляків?

– Ой панночко, що там було, у Збаражі!.. Ксьондзів вішали у костьолах на дзвіницях. Всіх поляків вбивали, а нас, жидів, живцем у колодязі кидали. Страшний суд там був. Хто не втік – всі загинули!

– І пан Іван так робив? – неспокійним голосом спитала Галина.

Одно слово Лейби – і серце дівчини назавжди одхилилося б од козака. Але жид її заспокоїв:

– Як-то можна, щоб такий освічений пан, як полковник Чорнота, таке виробляв! То все Кривоніс, щоб упав на його голову гнів Ієгови!

– Ти можеш знову однести листа пану Чорноті?

– Ой вай!? Однести у козацький табір? Хіба панночці невідомо, що козаки не лишають живим жодного жида. У мене жінка й діти. Мені треба скоріше тікати з Львова!

– А як би я хотіла його побачити... – зітхнувши, сказала Галина.

– Якщо панночка хоче бачитись з паном полковником, так нехай напише йому цидулочку, щоб він прибув сюди, у Львів... А я ту цидулку перешлю з певним посланцем.

– Як? Щоб він прибув сюди у Львів? Так його ж захоплять тут наші і засудять на кару!

– Лейба зробить це так, що ніхто, опріч панночки, не буде бачити козацького полковника, а після побачення виведе його безпечно за браму.

– Зроби це, Лейбо! – скрикнула Галина і трохи не кинулась цілувати старого жида.

Тільки радість її була недовга, вона пригадала, що Лейбі за його послугу доведеться добре заплатити, у неї ж було всього кілька талярів.

– У мене не буде чим Лейбі заплатити... – журливо промовила вона.

– О, я з панночки й не взяв би заплати! Я такий вдячний пану Чорноті, що для нього все зроблю без грошей, якщо тільки Бог мені допоможе.

Після дальнішої розмови вони умовилися на тому, що завтра ранком панна Галина зустріне Лейбу недалеко найближчого костьолу і передасть йому листа до Чорноти.