Розділ «Сірома»

(Посвята моєму любому і вельмиповажаному дядькові Михайлові)

1

Ніч. Зачинена добре убога хатина.

В хаті темно зовсім, бо вже пізня година, —

Тільки мріється, наче б у чорній тіні…

Висить мокра рибальськая сіть при стіні;

У далекому закутку мисник видніє,

А на йому убоге начиння ясніє;

Ліжко видко й заслони спадають над ним,

Біля його постіль на помості старім, —

П’ять маленьких діток сплять, в кубелечку наче.

У печі блима вогник, і світло тремтяче

Червонить темну стелю. Склонившись, бліда,

Жінка молиться й думку турботну гада.

То їх мати. Сама. Надворі десь, ревучи,

Вітру, небові, ночі, туманові, кручі

Кида чорне ридання страшний Океан.

2

Чоловік десь на морі. Він в бурю, в туман