О, він мусить тепер пильнувать при демені!
Край човна повзуть хвилі, вужі ті зелені;
Котить чорна безодня безмірні вали.
І від жаху всі снасті в човні загули.
Він на морі студенім Жанні споминає,
А Жанні його кличе і плаче; стріває
Думка думку у тьмі. Думки – серця пташки!
3
Вона молиться. Скиглять так прикро чайки,
Мов на сміх… їй каміння підводні здаються
В океані лихім… Мрії тяжкі снуються
В її думці: рибалки по морі пливуть,
Розлютовані хвилі їх кидають, б’ють…
А байдужний дзигар б’є, мов кров тая в жилі, —
Кида в вічність таємную хвиля по хвилі
Доби, дні; то весна, то зима настава;
Кожний стук той в безмірних світах відкрива
Людям, – зграї шулік і голубок, – без впину
То колиску одним, то другим домовину…
Вона дума-гадає, – ох, злидні які!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Поезії» автора Гюго Віктор на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сірома“ на сторінці 3. Приємного читання.