Розділ «ЗАРУБІЖНІ ПИСЬМЕННИКИ»

"Михалковы у родинних зв'язках а Шестовими, родом Велико! Стариці Марфи Іванівни, матері Государя Михайла Федоровича. Першим "постільничим" щойно обраного Государя була людина йому не стороння, а саме Михалков", – так записано в збірнику "Старина и новизна" (книга XVII, 1914 р.).

У різний час Михалкови виявляли себе на найрізноманітніших поприщах військової і державної служби. Багато хто з них пролив свою кров у боях за Батьківщину, інші залишили про себе пам'ять як видатні діячі російської культури.

Батько письменника, Володимир Олександрович Михалков, який здобув юридичну освіту, став одним з основоположників радянського промислового птахівництва, а мати Ольга Михайлівна, уроджена Глєбова, цілком присвятила себе чоловіку та дітям.

Дітей та онуків самого Сергія Володимировича знають усі: Андрій (Андрон) і Микита – відомі кінорежисери, громадські діячі (Микита Сергійович), а їхні сини і дочки вже сказали своє перше слово в кіно і на телебаченні. Першою дружиною поета Михалкова була Наталія Кончаловська, теж поет і прозаїк, дочка відомого художника Петра Кончаловського, онука великого Сурикова.

Про початок свого творчого шляху Сергій Михалков розповідає щедро – в автобіографічних замітках він неодноразово згадує найперші свої твори. Вірш "Ріка" було "опубліковано" в рукописному журналі, де юний поет був одночасно і редактором, і художником, і єдиним автором. А потім були вірші, уперше надруковані "по-справжньому": у журналі "На підйомі", у Ростові-на-Дону. Сергієві Михалкову було тоді 15 років і жив він у П'ятигорську, куди родина переїхала з Москви у зв'язку з роботою батька. Через два роки, закінчивши школу, Михалков повернувся в столицю, щоб почати самостійне життя – стати письменником.

Вийшло це не відразу. Довелося попрацювати різноробочим на Москворецькій ткацькій фабриці, поїздити по країні помічником топографа в геологорозвідувальних експедиціях. Але вже з 1933 року вірші поета-початківця стали дедалі частіше з'являтися на сторінках газет і журналів. Іноді це були вірші для дорослих, іноді – для дітей. Рядки були бадьорі й сучасні, дуже часто – на злобу дня: про челюскінців і папанінців, про події в Іспанії й Абіссінії, про переліт Чкалова, про прикордонників і піонерів. Товаришами молодого поета по літературному навчанню і роботі стали Костянтин Симонов, Маргарита Алігер, Лев Ошанін.

Творча і громадська доля С. В. Михалкова протягом багатьох десятиліть складалася зовсім особливо. Двадцять років він очолював Спілку письменників РСФСР, був депутатом Верховних Рад РСФСР і СРСР, членом колегії союзного Міністерства культури, керував цілою низкою комісій і асоціацій.

У 1939 році Сергій Михалков одержав свій перший орден – орден Леніна. Сучасне довідкове видання стверджує, що прізвище молодого автора в список нагороджених Сталін вписав власною рукою. Через рік було присуджено Сталінську премію, ще через рік – другу.

Протягом усього життєвого шляху Михалкова було визнано гідним безлічі урядових, літературних, суспільних і міжнародних премій, орденів і медалей. У 1973 році він став Героєм Соціалістичної Праці, у 1993 році був нагороджений орденом Преподобного Сергія Радонезького II ступеня, у тому ж році – орденом Дружби Народів і, нарешті, у 2003 р., у день дев'яносторіччя письменника, президент Російської Федерації В. В. Путін вручив Сергієві Володимировичу орден "За заслуги перед Батьківщиною" II ступеня.

Коли радянський уряд ухвалив рішення замість Інтернаціоналу створити новий Державний гімн, одним з авторів його слів став Сергій Михалков. Народження такого відповідального тексту саме по собі – подія унікальна й у будь-який час, у будь-якій країні рідко випадає на долю поета. Що ж стосується Сергія Володимировича Михалкова, його поетична участь у долі батьківщини, поза всяким сумнівом, є безпрецедентною. Він зумів написати гімн тричі: у 1943 році, коли перша редакція створювалася безпосередньо під керівництвом Сталіна, у 1977 році, коли у зв'язку з політичними змінами в країні ім'я Сталіна необхідно було з тексту вилучити, і, нарешті, у 2000 році, коли країна змінила назву, прапор і соціальний лад.

На гранітній плиті Вічного вогню біля Кремлівської стіни теж можна прочитати слова Сергія Михалкова: "Ім'я твоє невідоме, подвиг твій безсмертний". Це слова очевидця й учасника. Ще в 1939 році С. В. Михалков пішов до армії, як військовий кореспондент брав участь у подіях на Західній Україні та у Фінляндії. Під час Великої Вітчизняної війни побував майже на всіх фронтах, писав нариси, замітки, вірші, гумористичні оповідання.

Звертання до різних жанрів завжди було притаманне творчості Михалкова. Ще наприкінці 30-х років він заявив про себе як драматург, і його численні п'єси для дорослих і дітей довгі роки не сходили зі сцени радянських театрів. У 1944 році, коли країна широко відзначала ювілей Крилова, Сергій

Володимирович за порадою О. М. Толстого спробував свої сили в жанрі байки. Його перші спроби були відразу ж опубліковані.

Є в арсеналі письменника Михалкова і публіцистика, і переклади. Серйозні відносини склалися з кінематографом. Спочатку це були сценарії для мультиплікаційних і художніх фільмів, а в 1962 році народився Всесоюзний сатиричний кіножурнал "Фітіль", де Сергій Михалков був автором самої ідеї та беззмінним головним редактором.

Яке ж місце в цьому потоці справ і подій посідають скромні слова "дитячий письменник"?

Дуже рідко буває, щоб зовсім молоді люди писали гарні вірші для маленьких дітей. Але "Дядько Стьопа" з'явився у 1935 році. Михалкову тоді було 22 роки. Олександр Фадеев писав про перші дитячі вірші Михалкова: "...ясне світло людської молодості".

Через багато років у знаменитому вірші "Мій секрет" Сергій Володимирович Михалков весело пояснював, що інші дорослі не вміють повернутися в країну Дитинства, а він уже десятки років живе "і тут, і там"...

ФЕРЕНЦ ΜΟΡΑ (1879-1934)

Ференц Мора – угорський романіст, журналіст і фахівець з музейної справи. Вважається одним з найбільших угорських письменників.

Ференц Мора народився в бідній сім'ї (його батько Мартон Мора був кравцем, мати Анна Юхас – пекарем), з дитинства проявив неабиякі інтелектуальні здібності. Шкільну освіту отримав з труднощами через фінансове становище родини.