Розділ «ЗАРУБІЖНІ ПИСЬМЕННИКИ»

ЕЗОП (VI ст. до н. е.)

...Байкар Езоп за народженням був фрігійцем (походив із Фрігії), а за долею – рабом. Для важкої роботи він не годився, на вид був потворний

настільки, що і зустріти страшно. До того ж він був недорікуватий, поки жриця богині Ісіди не вблагала свою володарку ощасливити його даром мови.

Заговоривши, Езоп виявився настільки дотепним, що хазяїн намірився позбутися від нього і дешево збув одному работоргівцеві, який, у свою чергу, продав Езопа за сімдесят п'ять дрібних срібних монет на острів Самос філософові Ксанфу.

Гострий на мову раб і нового хазяїна виводив з рівноваги. "І не думай, будь ласка, занадто багато, роби тільки те, що тобі наказано, ні більше, ні менше, а то від цього добра не буде!" – покрикував Ксанф на Езопа і, зрештою, наказав його зв'язати і тримати під замком.

У той час у місті були вибори, і весь народ зібралося в театрі, Раптом налетів орел, схопив державну печатку і злетів угору. Самосці у великому сум'ятті звернулися до Ксанфа з проханням розгадати знамення. Цей Ксанф чомусь вважався в них видатним мислителем, хоча мислив із великими труднощами. Довелося йому йти з уклінним проханням до Езопа. Той виручив хазяїна, готового від розпачу накласти на себе руки. Тоді Ксанф засоромився і відпустив розумного раба на волю.

Багато років Езоп жив на Самосі та здобув там багато почестей, а потім захотів побачити світ і поїхав по грецьких містах. Усюди він вів бесіди у філософських зібраннях, нарешті – приїхав у Дельфи і почав виступати. Незадоволені дельфійці вирішили підступно розправитися з Езопом: сховали в нього в поклажі золоту чашу з храму, звинуватили його у святотатстві, притягли на скелю і поставили над обривом.

Побачив Езоп, що настала його година, і говорить: "Дайте мені сказати хоча б тільки байку!" Розповівши підходящу до випадку байку, він закликав Феба, ватажка Муз, у свідки своєї безневинної загибелі й кинувся вниз із краю обриву. А потім дельфійців спіткала чума...

Про мудрість, кмітливість і дотепність Езопа ще в античні часи існувало чимало легенд. Ось деякі з них.

Езоп був рабом у багатого грека. Одного разу хазяїн сказав йому: "Іди на ринок і принеси найкращу річ на світі". Езоп пішов на ринок і приніс язик, сказавши: "А чи є щось на світі краще і прекрасніше за язик? Хіба не ним тримається вся філософія й уся вченість? Без нього нічого не можна зробити: ні дати, ні взяти, ні купити. Порядок у державі, закони, постанови – усе це існує лише завдяки язику. Язик – основа всього нашого життя; немає нічого краще на світі". Тоді хазяїн сказав: "А тепер принеси найгіршу річ на світі". Езоп вирушив на ринок і знову приніс язик, пояснивши це так: "Що ж на світі гірше за язик? Язик несе нам розбрати, змови, обмани, побоїща, зради, заздрість, війну. Хіба може бути щось гірше, ніж язик?"

Якось Езопу разом з іншими рабами було наказано зробити кількаденний перехід із вантажем. Оскільки він значно поступався силою перед іншими рабами, господар дозволив йому самому вибрати вантаж. Усі сміялися з

Езопа, який узяв найбільшу корзину з хлібом. І справді, вік ледве доплентався до місця ночівлі. Однак уже наступного дня Езоп спокійно йшов зі своєю ношею, яка стала набагато легшою, оскільки кілька хлібин раби з'їли на вечерю та сніданок. А до місця призначення він ніс майже порожню корзину.

Через кілька століть якась людина зібрала воєдино історії про легендарного байкаря і записала їх як "Повість про Ксанфа-філософа та Езопа, його раба, або Пригоди Езопа". Ім'я укладача книги нам невідоме. Як невідомо і те, що в ній правда, а що – вигадка.

Давні греки і римляни всі свої байки називали "езопівськими". Сюжети цих байок не раз переказували античні та середньовічні автори і, пізніше, – Жан де Лафонтен, Готхольд Ефраїм Лессінг, Іван Крилов, Леонід Глібов.

Байка ж, як визначали її ще давньогрецькі шкільні вчителі, "є вигаданою розповідаю, що виявляє образ істини".

ПЕТРО ЄРШОВ (1815-1869)

6 березня (22 лютого) 1815 року в далекому Сибіру, у селі Безруково Ішимського повіту Тобольської губернії, у родині сільського чиновника Павла Гавриловича Єршова народився син. Хлопчик був дуже слабкий здоров'ям, у нього часто траплялися нервові напади. Батьки, щоб позбавити сина від хвороби, вирішили, за старовинним обрядом, символічно "продати" дитину через вікно жебракові за гріш. Після цього в Петра напади практично припинилися. Згодом поет не раз говорив: "Що мені чини і почесті, коли я від народження коштую усього лише гріш".

Раніше дитинство він провів у м. Березові, а в 12 років батько відправив його разом зі старшим братом у Тобольську гімназію. Річ у тім, що коли Єршову виповнилося 10 років, його батька перевели в Тобольськ. Майбутній поет був надзвичайно вражений величезними, як здавалося йому, кам'яними будинками, стародавнім Кремлем, пустельним Чуваським мисом, поблизу якого відбувся колись вирішальний бій між військами Єрмака і хана Кучума, а особливо – багатолюдним ярмарком. У 1830 році з відзнакою закінчив гімназію і вступив на філолофсько-юридичний факультет Петербурзького університету. Утім, Єршов виявився не надто старанним студентом, втриматися в університеті йому допомагало своєрідне везіння. Якщо, скажемо, готуючись до екзамену з карного права, він встигав вивчити тільки один білет, то саме цей білет йому і попадався на іспиті. Закінчивши університет, Єршов сам неодноразово засмучувався: "От я – випускник університету, а не знаю жодної іноземної мови".

У 1833 році професор літератури П. А. Плетньов просто на лекції прочитав своїм студентам першу частину віршованої казки "Горбоконик", представленої студентом Єршовим у вигляді курсової роботи.

Казка сподобалася. Плетньов знайшов час показати її Пушкіну. І Пушкіну казка сподобалася, він навіть поправив у ній перших чотири вірші. "Тепер цей рід творів можна мені і залишити, – нібито сказав він друзям. – Цей Єршов володіє своїм віршем".