Розділ «ЗАРУБІЖНІ ПИСЬМЕННИКИ»

Те ж стосується і мови – усі люди в казках Перро говорять так, як говорили б і в житті: дроворуб і його дружина, батьки Хлопчика-мізинчика говорять, як прості люди, а принцеси – як і лічить принцесам. Пам'ятаєте, що Спляча красуня вигукує, побачивши принца, який розбудив її: "Ах, це ви, принц? Ви змусили себе чекати!"

Вони чарівні й реалістичні водночас, ці казки. І герої їхні діють, як живі люди. Кіт у чоботях – справжній спритний хлопець із народу, який завдяки власній хитрості та спритності не тільки влаштовує долю свого хазяїна, а й сам стає "важливою особою". "Він більше не ловить мишей, хіба тільки іноді, для розваги". Хлопчик-мізинчик теж цілком практично не забуває в останній момент витягти в Людожера з кишені мішок із золотом, і так рятує від голодної смерті своїх братів і батьків.

Перро розповідає захопливо – від кожної казки, нехай це "Попелюшка", "Зачарована красуня" або "Червона Шапочка", неможливо відірватися, поки не дочитаєш або не дослухаєш до самого кінця. Ще б лак, дія розвивається стрімко, увесь час хочеться довідатися – що ж буде далі? Скоріше, скоріше, – хвилюємося ми. Але в останній момент усе кінчається добре.

1 так кожна казка, жодна з них не залишає читача байдужим. У тім, напевно, і полягає секрет дивовижних казок Перро. Після того як вони з'явилися, стали виходити численні наслідування, їх писали всі, навіть світські дами, але жодна з цих книг не дожила до наших днів. А "Казки матінки Гуски" живуть, вони перекладені всіма мовами світу, знані в кожнім куточку землі.

Чи міг думати прославлений свого часу поет, академік, що його ім'я зроблять безсмертними не довгі поеми, урочисті оди й учені трактати, а тоненька книжка казок? Усе забудеться, а вона залишиться жити у віках. Тому що її персонажі, які стали друзями всіх дітей, – улюблені герої чудових казок Шарля Перро.

На сюжети казок Перро створено опери "Попелюшка" Дж. Россіні, "Замок герцога Синя Борода" Б. Бартока, балети "Зачарована красуня" П. І. Чайковського, "Попелюшка" С. С. Прокоф'єва тощо.

МИХАЙЛО ПЛЯЦКОВСЬКИЙ (1935-1991)

Михайло Спартакович Пляцковський народився 1935 р. у селищі Єнакієво на Донеччині, тобто походив із того краю, який подарував українській літературі відомого лірика Володимира Сосюру. Саме Сосюра благословив молодого поета на літературну творчість, надихнув його на навчання у Московському літературному інституті. Але перед тим було обпалене війною дитинство...

Михайло Пляцковський закінчив Літературний інститут ім. Горького (1961). Ще в студентські роки почав складати пісні – і вірші, і мелодії.

Першу професійну пісню "Марш космонавтів" було написано в 1961 р. із композитором С. Заславським. У 1960– 1970-ті роки Пляцковський стає одним з провідних радянських поетів-піснярів.

Як правило, роботу з композитором поет починав, маючи вже готові вірші.

Багато пісень народжувалися у спільних поїздках. Так, у результаті поїздки з Марком Фрадкіним на Північ з'явилися "Морзянка", "Шукай мене по карті", "Відвезу тебе я в тундру"; із Володимиром Шаїнським по БАМу – "Дорога залізна", "Серце гарячим залишиться" та інші.

Чимало пісень, віршів, казок поет написав для дітей: "Пісня про усмішку", "Разом весело крокувати", "Дитинства останній дзвоник", "Веснянкувате дівчисько", "Дівчисько із квартири 45"...

Вірші поета настільки мелодійні, що самі просяться на ноти. Тому так багато композиторів звернули на них увагу: С. Туликов, М. Богословський, М. Фрадкін, Б. Колмановський, А. Бабаджанян, Д. Тухманов, В. Шаїнський та інші.

Михайло Пляцковський – автор кількох поетичних збірників, музичних комедій.

У 1986 р. поет став лауреатом премії Ленінського комсомолу.

Помер Михайло Спартакович 26 січня 1991 року.

ОЛЕКСАНДР ПУШКІН (1799-1837)

МАРК ТВЕН (Семюел Ленгорн Клеменс) (1835-1910)

"Я з 'явився на світ у 1835 році разом а кометою Галлея... Бог, напевно, вирішив: ось два чудернацьких явища, які неможливо пояснити..." Так про себе, про комету і про Бога міг сказати тільки трохи самовпевнений і дуже дотепний Марк Твен, письменник, що ще за життя став легендою.