Тема 17. СОЦІОКУЛЬТУРНІ ВИМІРИ ЕКОНОМІКИ

Основи культурології

Зміст теми

• 17.1. Роль культурно-психологічних, факторів у діловому спілкуванні.

• 17.2. Культурно-етичні засади господарювання: історія та сучасність.

Роль культурно-психологічних факторів у діловому спілкуванні

Серед особливостей сучасного культурного розвитку на зламі ХХ-ХХІ століть, що розглядалися вище, особливо важливими є докорінні зміни, що характеризуються формуванням глобальних економічних зв'язків між країнами і становленням всесвітньої системи господарства.

Фактор культури має неабияке значення у зв'язку з тим, що в економічні відносини вступають суб'єкти, які представляють країни різних культурних орієнтацій. У міжнародному бізнесі він проявляється, перш за все, як різниця культурних орієнтацій суб'єктів міжнародних економічних відносин - як ділових партнерів, так і споживачів товарів та послуг. Це слід особливо враховувати економістам, бізнесменам, яким доводиться спілкуватися з іноземними колегами. У контексті міжнародних економічних відносин найважливішими аспектами культури є матеріальна культура, культура виробництва й культура ділового спілкування. Матеріальна культура як господарський чинник проявляється, здебільшого, в процесі міжнародної торгівлі, на ринку товарів та послуг. Культура виробництва опосередкована рівнем продуктивності праці. Культура ділового спілкування є важливим елементом міжнародного менеджменту, особливо на стадії ведення ділових переговорів з іноземними партнерами. Ми зупинимося більш детально на культурі ділового спілкування.

Незважаючи на те, що глобалізація суспільних процесів встановлює єдині норми і стандарти міжнародних економічних відносин, однак, зберігаються відмінності, що обумовлені особливостями національного характеру, що сформувався протягом довгого історичного періоду існування певного типу культури. Це часто може призводити до певних труднощів у діловому спілкуванні і навіть до серйозних непорозумінь між партнерами по бізнесу. Щоб цього уникнути, бізнесмен повинен мати уявлення про основні типи ділових культур, що притаманні окремим країнам.

Відомий фахівець з крос-культурних досліджень Р.Д.Льюїс у своїй роботі "Деловые культуры в международном бизнесе: от столкновения к взаимопониманию" (М., 1999) в залежності від специфіки ділових культур народів світу поділяє їх на три типи:

• а) моноактивні - інтроверти, орієнтовані на завдання (task-oriented), чітко планують свою діяльність;

• б) поліактивні - екстраверти, орієнтовані на людей (people-oriented), балакучі й компанійські;

• в) реактивні - інтроверти, орієнтовані на збереження поваги (respect-oriented listeners).

Моноактивні типи народів мають врівноважений характер, терплячі, віддані своїй справі, систематично планують майбутнє, працюють у жорстко фіксований час, пунктуальні, охоче підкоряються графікам і розкладам, ретельно додержуються плану роботи, точно дотримуються фактів, надають перевагу інформації з офіційних джерел (статистика, довідники, бази даних). До цієї групи народів належать німці, швейцарці, скандинави, американці (білі англосакси-протестанти), англійці, австрійці, канадці.

Поліактивні типи імпульсивні, емоційні, нетерплячі, охочі до неформального спілкування, легко переходять від однієї справи до іншої, планують майбутнє лише в загальних рисах, роблять водночас декілька справ, працюють у будь-який час, непунктуальні, графік їх діяльності непередбачений, підганяють факти, надають перевагу усній інформації із перших рук, використовують зв'язки, шукають протекцію, розмовляють годинами, жестикулюють. По-ліактивними є народи Середземноморської Європи (італійці, іспанці, португальці, греки), латиноамериканці, африканці, араби, індійці, пакистанці.

Реактивні типи мовчазні, терплячі, шанобливі, вміють добре слухати, додержуються гнучкого графіку роботи, пунктуальні, незворушні під час ділової бесіди, уважні, бережуть репутацію іншого, планують і приймають рішення повільно, уникають конфронтації у діловому спілкуванні. Найяскравішими представниками цієї групи є японці, китайці, корейці, сінгапурці, в'єтнамці, малайці, в Європі - фіни .

Детальніше зупинимося на особливостях ділової культури окремих найважливіших груп народів. Сьогодні можна виокремити декілька регіонів на Землі, які відзначаються усталеним типом ділової культури: Західну Європу, Східну Європу, Північну Америку, Латинську Америку, Далекий Схід (Японія, Китай, Північна й Південна Корея), Південну Азію (перш за все Індія), Арабо-мусульманський Схід (крім арабських країн, ще - Іран, Пакистан, Туреччина і деякі інші), тропічну й екваторіальну Африку. Щодо інших країн (наприклад, Австралія, Нова Зеландія), то вони тяжіють у культурному аспекті до одного з вищезазначених регіонів.

Європейський тип культури для нас найближчий і найзрозу-міліший. Проте у просторі Європи є, поряд із загальними рисами менталітету, також і деякі тонкощі, що розрізняються по країнах і які потрібно враховувати. За культурною ознакою (в контексті культури ділового спілкування) виокремлюються: Західна Європа із субрегіонами - Північна Європа (переважно протестантська), Південна Європа (переважно католицька); Центральна Європа (католицько-протестантська і частково православна); Східна Європа (православна).

Представники народів Північної Європи (скандинави, частина німців, а також голландці) є носіями типу протестантської культури. Для них праця є чи не найважливішою цінністю. Вони відрізняються надзвичайною пунктуальністю, акуратністю у ділових стосунках і цього ж вимагають від іноземного партнера. Невідповідність партнера вимогам бізнесмена цього регіону, його уявленню про ділове спілкування дуже ускладнює співробітництво. Народи цього регіону за психологічним типом є інтровертами. Вони стримані у спілкуванні, не схильні до прояву емоцій під час ділових контактів. Дотримання даного слова, обов'язкове виконання зобов'язань за договором є найхарактернішою рисою бізнесмена з протестантської Європи. Призначаючи зустрічі з представниками підприємств, фірм, організацій цього регіону, слід приділяти особливу увагу дотриманню домовленостей щодо часу проведення зустрічі. Слід також надавати великого значення пунктуальності, дотримання якої може позитивно відобразитися на ході переговорів. Негативною рисою ділових людей з цього регіону є приховане неприйняття іноземної культури (особливо культури спілкування), якщо вона досить очевидно відрізняється від європейської. У ділових стосунках вони не схильні підстроюватися під манеру спілкування іноземного партнера, а вимагають ведення переговорів за своїми правилами.

Найхарактернішими рисами німців у ділових стосунках є професійність, компетентність, чесність. Вони дуже цінують час, тому точність, дотримання регламенту е однією з особливостей німецьких бізнесменів у процесі ділових переговорів. Німці не люблять запізнюватися на зустріч і того ж вимагають від партнера. Переговори вони ведуть у відкритій манері, прямо висловлюють своє бачення проблеми й свою незгоду з позицією партнера часто виражають в різкій формі. Німецький діловий етикет характеризується строгою ієрархією. Відстань між керівником і підлеглим досить відчутна і, на відміну від американців, ніяка фамільярність тут неприпустима. Спілкуючись з німецьким партнером, особливо з керівником групи, слід називати його тільки за прізвищем й обов'язково додавати титул, якщо він в нього є (наприклад: "доктор Шмідт"). Німці приходять на ділову зустріч добре одягненими й вимагають того ж від партнера. Головним методом ведення переговорів є залізна логіка й спирання на факти. Німці не люблять, коли їх "підганяють" під час переговорів, вони ретельно обговорюють усі деталі угоди. Коли ж угода підписана, вони її виконують чесно, якісно і у строк. До недоліків (з точки зору іноземця) ділової етики німців належить надмірна стриманість, похмурість підчас переговорів, відсутність почуття гумору, різкість в оцінках позицій партнера. Особливість практики комерційного співробітництва з ФРН - бездоганне виконання взятих обов'язків. Треба мати на увазі, що в роботі на ринку ФРН вся інформація, яка стосується угоди, перебігу її реалізації є конфіденціальною. За певних умов вона може надаватися лише держаним та судовим органам.

Найтиповіші представники Південної Європи - іспанці, португальці й італійці. На їх культуру спілкування наклала відбиток субтропічна природа й католицька церква. У спілкуванні вони більш відверті й більш емоційні, ніж жителі Півночі. Вони часто надають перевагу неофіційним зустрічам; намагаються пізнати про партнера якомога більше, щоб надати переговорам характеру "дружньої бесіди". Бізнесмени Півдня легко налагоджують контакти. Проте обов'язковість, прискіпливість до деталей виконання угоди для них менш характерна.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи культурології» автора Сандюк Л.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 17. СОЦІОКУЛЬТУРНІ ВИМІРИ ЕКОНОМІКИ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Основні культурологічні категорії

  • Категорія "цивілізація"

  • Категорія "цінність"

  • Поняття "ідентифікація"

  • Поняття "ментальність"

  • Категорія "культурна динаміка"

  • Поліфункціональність культури

  • Культурна типологія та її основні варіанти

  • Тема 2. ПРОБЛЕМИ КУЛЬТУРОГЕНЕЗУ

  • Психоаналітична концепція походження культури З. Фрейда

  • Ігрова концепція походження культури Й. Хейзінги

  • Тема 3. ТЕОРЕТИЧНІ СХЕМИ КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНИХ ЗМІН

  • Циклічні теорії культурного розвитку

  • Тема 4. КЛАСИЧНІ ТЕОРІЇ ЦИВІЛІЗАЦІЙ

  • Філософія культури О. Шпенглера

  • Тема 5. РЕЛІГІЯ ТА МИСТЕЦТВО В СИСТЕМІ КУЛЬТУРИ

  • Основні структурні елементи релігії

  • Специфічні риси мистецтва як духовної сфери суспільного життя

  • Соціокультурні функції мистецтва

  • Види мистецтва та основні художньо-стильові напрямки

  • Тема 6. ТЕХНІКА В СИСТЕМІ КУЛЬТУРИ

  • Розділ 2. ІСТОРИЧНІ ФОРМИ КУЛЬТУРНИХ СВІТІВ

  • Тема 8. ДАВНІ ЦИВІЛІЗАЦІЇ СХОДУ

  • Культура Давнього Єгипту

  • Цивілізація Давньої Месопотамії

  • Культура Давнього Китаю та Давньої Індії

  • Тема 9. АНТИЧНА КУЛЬТУРА

  • Культура елліністичної епохи

  • Античне мистецтво

  • Тема 10. КУЛЬТУРА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

  • Основні субкультури середньовічного суспільства

  • Мистецтво європейського Середньовіччя

  • Тема 11. КУЛЬТУРА ВІДРОДЖЕННЯ

  • Суперечливість Ренесансної культури

  • Тема 12.КУЛЬТУРА НОВОГО ЧАСУ

  • Ціннісно-світоглядні орієнтири людини Нового часу

  • Протестантська етика - шлях до економічної і культурної гегемонії Європи у світі

  • Основні мистецькі напрями Нового часу

  • Тема 13. КУЛЬТУРА НОВІТНЬОЇ ЕПОХИ

  • Мистецтво Новітньої епохи

  • Мистецтво постмодернізму

  • Проблеми діалогу культур в контексті сучасних глобалізаційних проявів

  • Розділ 3. ІСТОРИЧНІ ФОРМИ РЕЛІГІЇ

  • Ранні форми релігії

  • Тема 15. НАЦІОНАЛЬНО-ДЕРЖАВНІ РЕЛІГІЇ

  • Релігія Давньої Греції

  • Релігійні вірування давніх римлян

  • Пізні національні релігії

  • Специфіка індуїзму як національної релігії Індії

  • Конфуціанство - національна релігія Китаю

  • Іудаїзм - національна монотеїстична релігія

  • Тема 16. СВІТОВІ РЕЛІГІЇ

  • Виникнення та еволюція християнства

  • Православ'я

  • Протестантизм

  • Іслам

  • Основи віровчення та культу. Шаріат

  • Тема 17. СОЦІОКУЛЬТУРНІ ВИМІРИ ЕКОНОМІКИ
  • Культурно-етичні засади господарювання: історія та сучасність

  • Глосарій

  • Список літератури