Італійці за складом характеру - екстраверти. Вони дуже відверті у спілкуванні, компанійські, їм притаманна підвищена емоційність під час переговорів, жестикулювання, виразна міміка.
Вони цінять гумор і не дуже ображаються на жарти на свою адресу. Особливістю ділової етики італійців, яка відрізняє їх від північних європейців, є дещо необов'язкове дотримання формальностей в переговорах і точності часу. Підчас спілкування італієць намагається триматися якомога ближче до співбесідника, обличчя до обличчя. Якщо співбесідник (іноземець) відсувається, то італієць образиться, сприйматиме це як зневагу до себе. Італійці дуже люблять бесіди на теми, що не пов'язані прямо з предметом ділової зустрічі. У справах бізнесу й в ділових переговорах італійці виявляють неабияку гнучкість. Вони не наполягають жорстко на своїй позиції, а шукають компромісних рішень проблеми. Але італійці можуть змінити "правила гри" в процесі переговорів. Італійці, як правило, виконують усі пункти угоди, яку вони уклали з іноземним партнером. Але щодо строків виконання, то вони не дуже пунктуальні. На переговорах італійці діють як одна згуртована команда. Вони люблять поторгуватися щодо угоди, дещо завищуючи ціну на свою користь. Проте легко погоджуються на розумний компроміс. Для них важливо відчувати, що вони не програли при укладанні угоди.
Національному іспанському характеру властиві такі риси як відкритість, галантність, почуття гумору. Також іспанців вирізняє серйозність і вміння працювати в команді. Щодо пунктуальності жителів Іспанії - вона повна протилежність німцям. Не призначайте ділову зустріч опівдні - це час сієсти. Переговори традиційно починають з обговорення таких тем як погода, спорт, місцеві пам'ятки тощо. Іспанці дуже багатослівні і ділові переговори ведуть не надто динамічно. Іспанці рідко запрошують ділових партнерів додому. Не варто дарувати їм занадто дорогі подарунки, котрі можуть бути розцінені як хабар і зіпсувати стосунки. Під час неофіційної бесіди краще не торкатися особистого життя співрозмовників або свого, а також іспанської громадянської війни і правління Франко. Якщо ви не в захваті від кориди, не говоріть про це іспанцям. Під час бесіди іспанці віддають перевагу близькій відстані.
Представники Центральної (або власне Західної) Європи займають за типом культури спілкування проміжне положення між жителями Півночі і Півдня. Найтиповішими представниками цього регіону є англійці і французи, а також німці-католики.
Англійці, як і німці, більш стримані у прояві емоцій. Вони тяжіють до традиції і ґрунтовності, важливі риси їх ментальності -практичність і здоровий глузд, консерватизм. Найважливішою їх рисою, що проявляється у діловому спілкуванні, є самоконтроль, який вони вважають найціннішою рисою людського характеру. Психологічний тиск на них не зустрічає відкритого опору, а підштовхує їх до дій, прямо протилежних очікуваним. При цьому супротив зростає пропорційно здійснюваному тиску. Під впливом пам'яті про славетну історію своєї країни англійці в ділових стосунках наполягають на своїх "правилах гри". Вони досить консервативні щодо дотримання ритуалу переговорів, погано сприймають незвичні для них форми спілкування. Процес прийняття рішень у англійців часто затягується, проте до виконання угоди вони відносяться прискіпливо. Для англійського бізнесу характерні дуже сильний соціальний консерватизм, прихильність до ідей, що мають багатовікову історію. Англійський бізнесмен - це вишколена, ерудована людина, що відрізняється високою професійною підготовкою. Для нього чисто людські фактори мають більше значення, ніж для європейських або японських колег. Він не замикається у своїй роботі, а має широке коло інтересів, пов'язаних не тільки з економікою, але й спортом, літературою, мистецтвом. В діловому спілкуванні британці є прибічниками традиційного ритуалу, який включає ділові ланчі, симпозіуми, конгреси, семінари, виставки, телефонні розмови, строгий одяг, манери. Англійці дуже цінують гумор і часто користуються ним під час переговорів. Британські бізнесмени, на відміну від американців, не люблять приймати рішення зразу, вони більш обережні. Вони рідко висловлюють рішучу незгоду з позицією партнера, намагаючись робити це в м'якій формі, стримано. Англійці надають великого значення репутації фірми партнера, її капіталу, обсягам операцій, враховують також соціальний статус партнера.
Французи значно легше, ніж німці й англійці, налагоджують контакти з партнерами. Проте переговори ведуть поволі, не зразу приймаючи рішення. Важливо враховувати те, що в діловому житті Франції великого значення надають особистим знайомствам, зв'язкам. Незважаючи на комунікабельність, французи неохоче йдуть на компроміси, не люблять торгу під час переговорів. Вони прагнуть уникати ризикованих фінансових операцій.
Французький стиль ведення ділових переговорів формувався під впливом їх славетної історії й культури і уявлень французів про особливу роль їхньої країни в європейських та світових справах. Французький чиновник або бізнесмен вважає (може, і не безпідставно), що культура їх країни найрозвиненіша у світі, що Франція є батьківщиною демократії, що французький народ встановив найвищі стандарти спілкування. Тому француз на переговорах гранично ввічливий, демонструє вишукані манери. В розмовах з французькими партнерами неприпустима фамільярність, що притаманна американцям. В переговорах з ними слід виявляти офіційність й звертатися до партнера тільки за прізвищем. Вважається неввічливим до традиційного привітання ("бонжур", "о ревуар") не додати прізвище партнера або необхідні слова звертання (мсьє, мадам). Вони приходять на ділові зустрічі добре одягнені і цього ж вимагають від іноземного партнера.
Сильною стороною французів на переговорах є логіка міркувань. Вони швидко помічають нелогічність у позиції партнера й використовують це. У протилежність німцям, які також притаманна строга логічність, французи ведуть переговори гнучкіше й більш терпляче. Під час ділової зустрічі французи спочатку намагаються добре розпізнати позицію іноземного партнера, його "козирі" й слабкі місця. Свою позицію вони викладати не поспішають. Ділові стосунки не обмежуються виключно рамками службових кабінетів. Французи високо цінують у своїх співбесідниках здатність орієнтуватися у питаннях культури й мистецтва, особливо французького. У ході бесіди слід остерігатися тем, що торкаються віросповідання, особистого положення на службі, доходів, хвороб, сімейного становища, політичних пристрастей.
У французьких організаціях рішення приймають обмеженим числом осіб високого рангу. Під час переговорів основна увага приділяється не стільки цінам, скільки технічним характеристикам та довготривалості пропонованих товарів. Контракти, які укладають французи, граничне конкретні, точні у формулюваннях і не допускають різночитання.
Американці США мають багато спільних рис у культурі з європейцями, але є й особливості, що різко виокремлюють їх на теренах міжнародних економічних відносин. Це наполегливість, тиск на партнера під час переговорів. Американці діють енергійно й рішення приймають швидко, на відміну від європейців. Вони також успадкували протестантизм, але вони більш відкриті й контактабельні, ніж північні європейці. Наприклад, між членами американської делегації душе поширені партнерські стосунки, що проявляється в звертанні один до одного по імені, незалежно від віку і статусу. Американці, як і південні європейці, - екстраверти. Проте переговори ведуть переважно за своїми "правилами гри". Найхарактернішою рисою американців є прояв особистої ініціативи і відносна незалежність від авторитетів. Це також відрізняє їх від європейців і дозволяє вирішувати питання гнучко і швидко. Разом з тим американці пунктуальні у виконанні досягнутих зобов'язань. Негативною рисою американських бізнесменів є почуття власної переваги над іноземними партнерами, що іноді навіть і не приховується.
Досягнення американської економіки не в останню чергу залежить від ділових якостей американських бізнесменів, яких відрізняє цілеспрямованість, рішучість і наполегливість. Протестантська релігія, що є переважаючою в американському суспільстві, освячує сумлінну працю як одне з головних покликань людини. У праці американці підтримують такий високий темп і напругу, які незвичні і часто непідсильні для багатьох інших народів. Вислів "час - це гроші", що був сформульований Бенджаміном Франкліном ще у XVIII столітті, і сьогодні є провідним гаслом американського бізнесмена.
Американці за своєю природою індивідуалісти; вони люблять діяти самостійно, але й ризик беруть на себе. В ділових стосунках вони не сентиментальні, вміють керувати своїми емоціями, хоча й демонструють свою відкритість та дружність по відношенню до партнера. Вони недолюблюють зовнішні формальності (одежа, ритуал і т. д.), проте прискіпливі щодо кожного пункту контракту. Американський бізнесмен намагається з першої ж зустрічі з партнером домогтися від нього принципової згоди на контракт (на своїх, звісно, умовах), а деталі контракту розробити потім. Цінування часу робить їх нетерплячими, і часто вони грубо тиснуть на партнера, який вагається з прийняттям рішення.
Американці наполегливо й енергійно відстоюють свою точку зору підчас переговорів, не бажаючи втратити хоч чого-небудь із своєї вигоди. Проте вони раціоналістичні і йдуть на компроміс, коли здобуття кращого варіанту неможливе. Уклавши угоду, вони чесно дотримуються її виконання й вимагають того ж від партнера. Якщо ж партнер починає хитрувати, не виконує хоча б один з пунктів контракту, американський бізнесмен діє безжалісно й негайно доводить справу до суду. В партнері американський бізнесмен насамперед цінує професійність і компетентність.
До недоліків американців, що утруднюють їх переговори з іноземцями, належить їх впевненість у тому, що Америка - найкраща у світі країна, а долар - наймогутніша сила, що перевершує всі докази. Тому вони часто зневажливі до чужої культури, звичаїв, тобто до етики інших. Вони рідко утруднюють себе вивченням мови іноземного партнера, більшість переговорів ведеться англійською.
Концепція ділової етики у США суттєво збагатилася за останні два десятиліття. Хоча в Америці не відступилися від прагнення одержати прибуток, але почали відчувати хибність абсолютизації прибутку як тільки єдиної мети та соціальної відповідальності бізнесу. Відбувається трансформація громадської думки щодо цілей бізнесу; дедалі більше вважають, що бізнес повинен мати більшу соціальну спрямованість. Дедалі частіше у засобах масової інформації йде мова про необхідність урівноважувати інтереси бізнесу з інтересами простої людини, з екологічним благополуччям і т.п. Сьогодні багато американських корпорацій активно декларують свою відданість високим етичним принципам. При наймі на роботу кожному службовцю вручається пам'ятка про правила поведінки, про важливість підтримки честі фірми у суспільстві.
Яскраво відмінну від європейської культуру спілкування, ментальність являє собою Далекий Схід. Культура регіону формувалася під впливом буддизму, конфуціанства (Китай), синтоїзму (Японія). Представники цього регіону переважно інтроверти. Характерною рисою їх є неприйняття всього іноземного, якщо воно нав'язується їм під тиском. Вони самі обирають, що вважають за потрібне застосувати в своїй країні (в основному, технічні винаходи). Іншою рисою, яка йде від стародавніх традицій, є страх "втрати обличчя" під час спілкування, особливо ділового. Це дуже ускладнює переговори, бо іноземець має ретельно підбирати слова і дії, щоб ненароком не образити партнера. Третя риса, що відрізняє представників регіону, пов'язана із своєрідним поняттям ділового етикету, коли вважається неввічливим рішуче відмовити партнеру. Ще однією рисою, характерною особливо для представників Далекого Сходу, є належність до корпоративної групи, в якій панує вертикальна субординація. В далекосхідному суспільстві людина традиційно повинна була поводитись у відповідності до місця, яке вона займає, підтримувати соціальну дистанцію, усвідомлювати свою належність до певної групи, ставити свою відданість понад свої переконання. Тому тут рідко індивід приймає рішення самостійно, не порадившись зі своїм керівником чи авторитетом. Переговори через це тривають дуже повільно, проте з неабияким терпінням. Переговірники намагаються не "відкривати свої карти", очікують, коли це зробить партнер, прагнуть спочатку виявити межі і можливості партнера, його больові точки і особливі інтереси. У виконанні зобов'язань за договором бізнесмени Далекого Сходу виявляють точність і ретельність.
На культуру японців значно вплинула доктрина конфуціанства, яка виявилась близькою психології японця - обожнення предків, шанування батьків, регламентація поведінки, ідея підпорядкування в ієрархії. Найхарактернішою рисою японського суспільства є дуже сильна залежність індивідуума від соціальної групи, до якої він належить (сім'я, школа, університет, фірма). На Заході таку систему прозвали "суспільством-павутинням". Найхарактерніші риси національного характеру японців, які проявляються у діловому спілкуванні, - неймовірна працьовитість, тяжіння до традицій, дисциплінованість, відданість авторитету, почуття обов'язку, групової єдності, ввічливість, акуратність і стриманість.
На переговорах представник фірми ніколи не прийме рішення сам, він обов'язково повинен узгоджувати всі деталі з іншими членами фірми; це затягує переговори. Японці (як і китайці) болісно переживають "втрату обличчя", тому на переговорах ні в якому разі не можна їх ставити в принизливе положення, розмовляти з ними неввічливо, тиснути на них в намаганні підписати вигідний контракт. Японці не люблять говорити "ні" на переговорах, вважаючи, що пряма відмова образить партнера; свою незгоду вони виражають непрямо, натяками. Коли японець, вислухавши пропозиції партнера, говорить "так", то це не обов'язково, що він згоден; скоріше це означає: "так, я вас вислухав". Це часто збиває з пантелику іноземця.
Великого значення японці приділяють рангу партнера по переговорах; чим вища його посада, чин, тим більше шансів на успіх переговорів. Під час переговорів не прийнято виявляти емоції. Японці не переносять фамільярності у стосунках з партнером; навіть намагаються уникнути рукостискання, вважаючи це негігієнічним. Взагалі японці недолюблюють іноземців, але в ділових стосунках з ними ведуть себе чесно й коректно.
У ділових стосунках з японцями необхідно бути пунктуальним; запізнення розглядається як серйозний прояв неповаги до партнера. Слід уникати суперечок на релігійно-філософську тематику. Проте позитивно буде сприйматися прояв вашого інтересу до історії й культури Японії. З першої ж зустрічі ви повинні справити на японця приємне враження, інакше угода може і не здійснитись.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи культурології» автора Сандюк Л.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 17. СОЦІОКУЛЬТУРНІ ВИМІРИ ЕКОНОМІКИ“ на сторінці 2. Приємного читання.
