Абстракціонізм (від лат. abstrractio - відсторонення) - напрямок у мистецтві ХХ століття, творчий метод абстрактного, безпредметного, нефігуративного мистецтва, насамперед живопису, який відмовився від зображення форм реальної дійсності.
"Авеста" - зведення священних текстів зороастризму, де йдеться про постійну боротьбу добра та зла, про загробне життя, про кінець світу та воскресіння з мертвих.
Автокефалія (від грецьк. autos - сам, kephale - голова) - самоуправління, адміністративна незалежність православних церков.
Агон (грець. у множ. agones) - змагання) - боротьба, спорт, суперництво, що пронизували всі сфери життя давніх греків: військову, спортивну, культурну, політичну, судову. Ф. Кессіді відзначав агональність (змагальний, полемічний дух) заради досягнення слави найхарактернішою рисою давніх еллінів. Елемент агональності міцно увійшов у фундамент європейської культури.
Аксіологія (від грецьк. axios - цінний та logos - знання, вчення) - вчення про цінності; філософська теорія принципів, що визначають спрямованість людської діяльності. Цінності не мають "власного" буття, тобто не мають буття самі по собі, у них є тільки значущість. Вони є вимогою, зверненою до волі людини.
Амфітеатр (грецьк. "круглий театр") - 1) у давньогрецькому театрі місця, розташовані півколом на схилах пагорбів; 2) давньоримська будівля для видовищ еліптичної форми з ареною посередині, навколо якої уступами вгору розміщені місця для глядачів.
Анафема (грецьк. "відлучення когось від громади, прокляття") - прокляття від імені Бога, відлучення від церкви, виключення з громади віруючих; вища церковна кара у християнстві.
Анімізм (від лат. anima - душа) - віра в існування у матеріальних об'єктів і процесів надприродних двійників, віра в душу і духів людського тіла, тварин, знарядь праці, війни, хвороби тощо.
Антропоцентризм (від грець. anthropos - людина та лат. centrum - центр) - уявлення про світобудову, яка організується довкола людини як центру Всесвіту.
Апокаліпсис (грецьк. "одкровення") - Одкровення Іоанна Богослова, остання книга Біблії, що пророкує кінець цього світу і друге пришестя Христа.
Аполлонічне - у європейській культурі пов'язане з мірою, розумом, світлом, спокоєм, логічною послідовністю, раціональне.
Артефакт (від лат. artefactum - штучно зроблене) - створений людиною, суспільством продукт культури.
Архетип (від грецьк. arche - початок та typos - образ) - прообрази, природжені психічні структури, які є результатом історичного розвитку людини; початкова форма, зразок, модель культурно-значимої дії, відносин, процесу, що передається від покоління до покоління на несвідомому рівні.
Асиміляція культурна (від лат. assimilatio - уподібнення) -механічне засвоєння нових цінностей, поглинання (повне або часткове) однієї культури іншою; як правило, більш слабка культура розчиняється в більш сильній.
Аскетизм (від грецьк. asketes - той, хто в чомусь вправляєть-ся) - спосіб життя, що полягає в добровільній відмові від життєвих благ та задоволень, крайньому обмеженні життєвих потреб.
Атман (санскр. "абсолютний дух") - у брахманізмі та індуїзмі індивідуальне, суб'єктивне начало ("Я") Всесвіту, що тотожне Брахману.
Ахімса (санскр. - ненасильство) - в індуїзмі, буддизмі, джайнізмі принцип неспричинення шкоди живим істотам.
Бароко (від італ. barocco - химерний) - стиль, що зародився наприкінці XVI ст. в Італії, в Європі був розповсюджений до початку XVIII ст.; відображає динамізм моделі світу і внутрішню суперечливість людини; мистецтво бароко відрізняється пишністю, динамізмом, екзальтацією образів.
Богослов'я - система витлумачення, обґрунтування і захисту релігійного віровчення та обрядності, а також сукупність церковних дисциплін.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи культурології» автора Сандюк Л.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глосарій“ на сторінці 1. Приємного читання.
