Тема 17. СОЦІОКУЛЬТУРНІ ВИМІРИ ЕКОНОМІКИ

Основи культурології

Специфічні риси ділової етики китайців формувалися під впливом трьох чинників: етичних норм конфуціанства, комуністичної ідеології й світових стандартів ділового спілкування.

Визнання своєї причетності до великої китайської цивілізації породжує у китайців почуття переваги над представниками інших культур. Тривала імперіалістична агресія щодо Китаю сформувала у китайців недовіру і неприязнь до іноземців. Проте у діловому спілкуванні китайські урядовці й бізнесмени вміють ці почуття приховувати. У цьому їм допомагають принципи конфуціанської етики. "Шляхетний муж" Конфуція, перш за все, думає про обов'язок (низький - про вигоду), живе у згоді з усіма (низький - шукає собі подібних), з гідністю очікує повеління Небес (низький же сподівається на вдачу), те, що він шукає - в ньому самому (те, що шукає низький - в інших людях). Згідно з конфуціанською філософією серед найголовніших цінностей, яких повинна прагнути людина, є скромність, терпимість, шанобливість, поважання старших, щирість, відданість, сумлінність, почуття обов'язку, вдячність за послуги.

Найголовнішим принципом в діловому спілкуванні китайці вважають, як і японці, недопустимість "втрати обличчя". Тому вони й самі уникають незручних для себе ситуацій, а також намагаються не ставити в ніякове становище й партнера. Під час переговорів китайці ввічливі і стримані.

У Китаї стиль ведення переговорів відзначається значно меншим динамізмом у порівнянні із західними країнами. Переговори можуть тривати від декількох днів до декількох місяців і навіть більше. До того ж вони можуть часто перериватись, що інколи дуже дратує їх партнерів, котрі цінують свій час. Китайці ніколи не приймають рішень без прискіпливого вивчення всіх аспектів і наслідків пропозицій своїх партнерів і прагнуть вилучити найдокладнішу інформацію стосовно майбутньої угоди. У переговорах з представниками Китаю слід мати на увазі, що прийняття рішень з важливих питань здійснюється колегіально і узгоджується з інстанціями усіх рівнів, тому потребує багато часу.

Слід добре пам'ятати, що ділові стосунки не обмежуються рамками службових кабінетів, партнери можуть бути запрошені на неформальні заходи. Запрошений повинен з'явитись своєчасно. На початку обіду господар проголошує тост, а через деякий час потрібно бути готовим виголосити тост у відповідь. Не варто пити багато за банкетним столом, тому що тостів може бути проголошено чимало. Під час привітання зазвичай прийнято обмінюватись рукостисканням. Причому в першу чергу стискають руку найбільш високопоставленій особі.

Під час спілкування з партнером не варто ображатись, якщо партнер з Китаю поставить запитання особистого характеру. Наприклад, китайський партнер може запитати вас про вік, сімейний стан, наявність дітей, онуків тощо. Такого характеру запитання можуть витлумачитись китайським партнером як такі, котрі цілком вміщуються в рамки освячених традицією проявами щирого до вас інтересу. Взагалі треба мати на увазі, що в Китаї надають важливого значення налагоджуванню дружніх, неформальних відносин з іноземними партнерами. Бізнесменам, які пов'язані з китайськими партнерами або мають намір встановити ділові стосунки з китайськими бізнесменами, слід знати, що правила Китаю можуть забороняти приймати особисті подарунки.

Арабо-мусульманський Схід відрізняється особливо сильним впливом релігії на всі сфери життя, в тому числі і на ділові відносини. Мусульмани, особливо араби й іранці, дуже чутливі до всього, що може покласти тінь на іслам, тому не прощають іноземцеві зневажливого відношення щодо їх релігії. Кожний, хто прагне успішно співробітничати з представниками ісламського Сходу, повинен знати основні заборони ісламу в царині торгово-фінансових справ. Незнання цих законів може принести значні збитки. Так, шаріат забороняє торгівельні угоди в шести випадках: 1) купівля-продаж "нечистот", до яких шаріат відносить свинину, алкогольні напої тощо; 2) купівля і продаж узурпованих товарів; 3) купівля і продаж предметів, що не є власністю продавця; 4) торгова справа, пов'язана з забороненою, азартною грою (кумар); 5) угода, в якій є момент лихварства (ріба), хоча нині богослови обґрунтували можливість стягнення проценту з підприємницького капіталу (вважається, що в даному випадку експлуатується саме капітал, а не людина); 6) продаж "змішаних" товарів, які не можна відділити один від одного, наприклад, масла, змішаного з іншим жиром. У торгівлі іслам забороняє давати релігійні клятви. В процесі ведення ділових переговорів з представниками арабських країн треба враховувати те, що араби досить сильно орієнтовані на авторитети. В процесі спілкування вважається непристойним, коли партнер починає розпитувати мусульманина про здоров'я його жінки або взагалі заводить розмову про жінок. Араби не терплять реклами, особливо в її американському або європейському виконанні. У ділових стосунках вони великого значення надають встановленню довіри між партнерами.

Під час першого знайомства з партнером бізнесмени з арабських країн активно виражають привітність і дружелюбність. Арабське вітання - це справжня церемонія, що супроводжується розпитами про ваше здоров'я, про стан справ. Не потрібно докладно відповідати на них, тому що це звичайна арабська форма ввічливості. Чоло-віки-араби зазвичай при зустрічі обіймаються, злегка торкаючись щоками, поплескуючи один одного по спині і плечах, але іноземцям цього краще не робити.

Під час ділової зустрічі не чекайте від партнера відповідей "так" або "ні": арабський етикет забороняє бути категоричним. Араби віддають перевагу не прямолінійним відповідям, а туманним висловлюванням на зразок: "Якщо схоче Аллах". Якщо бізнесмен відмовляється від угоди, то робить це надзвичайно дипломатично і завуальовано. В арабських країнах є традиційним авторитарний стиль управління, і рівню переговорів надають великого значення. Усі питання опрацьовують заздалегідь, навіть дрібні деталі.

Араби надзвичайно віддані своїм національним традиціям. Престиж професії торговця в арабському світі завжди був дуже високий. Протягом багатьох століть в арабських країнах торгівля відігравала величезну роль, накопичені в цій сфері традиції дуже сильні. Тому арабські підприємці з підозрою ставляться до нововведень, пропагованих західними авторами, на зразок методу принципових переговорів, і полюбляють традиційний тривалий торг. Слід мати на увазі, що первісна ціна може бути завищена в десятки разів. Бізнесменам-арабам притаманне загострене почуття національної гордості; вони ретельно оберігають незалежність своїх країн і відкидають будь-які пропозиції, що здаються їм втручанням у їхні справи.

Африка - найменш розвинутий регіон. Через це традиції тут збереглися у більшій мірі, ніж у регіонах, де інтернаціоналізація економічних (культурних) відносин розпочалася раніше і протікає інтенсивніше. Оскільки народи континенту тривалий час були під колоніальним володінням європейців, африканці в процесі переговорів схильні підозрювати іноземного партнера в нещирості. Африканці - екстраверти й легко йдуть на встановлення контактів. Вони схильні до поважання авторитетів. Негативною їх рисою в ділових стосунках є необов'язковість виконання встановлених домовленостей. Але якщо африканець повірив у чесність і доброзичливість іноземного партнера, він відповідатиме йому такою ж монетою.

Латиноамериканці за своєю ментальністю і методами ведення переговорів подібні багато в чому до представників Південної Європи. Але вони ще більш експресивні, це яскраво виражені екстраверти. Вони легко йдуть на контакти, проте можуть довго затягувати вирішення справи. Обов'язковість у виконанні угоди не є їх сильною стороною. Під час переговорів вони дуже емоційні, але в цілому доброзичливі.

Таким чином, незважаючи на декілька століть ділового спілкування представників різних культурних регіонів, національні особливості ділової культури зберігаються й досі, що відображається в ділових контактах. Вплив глобалізації, як вже зазначалося, виявляється у формуванні певних стандартів, яких дотримуються під час ведення переговорів, протоколу й деяких інших аспектів ділових стосунків. Основою цих стандартів стала західноєвропейська й північноамериканська культури. Виражається це у формалізації ділового етикету - стандартизації одягу для переговорів, ділових сніданків, фуршетів, вечерь, обов'язкової гри в гольф у перервах між засіданнями тощо. Проте останнім часом до європеїзованого ділового етикету додаються елементи східної, латиноамериканської й навіть африканської культур. Європейці й американці стали більше цікавитися літературою й мистецтвом інших народів й під час спілкування, наприклад, з японцями чи китайцями користуються нагодою продемонструвати своє знання їх класичної культури; це справляє добре враження на партнера.

Роль культурно-психологічних чинників у діловому спілкуванні більш детально висвітлена у навчальному посібнику "Економіка зарубіжних країн" (за ред. Ю.Г.Козака, В.В.Ковалевського, В.М.Осипова, К., ЦУЛ, 2007).

Ознайомлення з діловими культурами інших народів необхідне для економіста. Успішним підприємцем в сучасному глобалізовано-му світі, де культурні бар'єри є об'єктивною реальністю, може бути лише той, хто здатний до сприйняття культурних відмінностей.

Але культура, як відомо, не обмежується аспектами ділового спілкування. Важливо набути знання з усього спектра культурної сфери, що збагачує економіста як особистість, розширює його професійний кругозір.

Оволодіння багатством світової культури суттєво полегшує залучення особистості до світового інформаційного простору й активізує її діяльність у глобальному соціальному середовищі. У цьому полягає важливе значення культури як фактора розвитку глобалізації. Ознайомлення з різними системами цінностей, що лежать в основі усякої культури, сприятиме формуванню здатності до плідного діалогу в сучасному багатокультурному світі.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи культурології» автора Сандюк Л.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 17. СОЦІОКУЛЬТУРНІ ВИМІРИ ЕКОНОМІКИ“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Основні культурологічні категорії

  • Категорія "цивілізація"

  • Категорія "цінність"

  • Поняття "ідентифікація"

  • Поняття "ментальність"

  • Категорія "культурна динаміка"

  • Поліфункціональність культури

  • Культурна типологія та її основні варіанти

  • Тема 2. ПРОБЛЕМИ КУЛЬТУРОГЕНЕЗУ

  • Психоаналітична концепція походження культури З. Фрейда

  • Ігрова концепція походження культури Й. Хейзінги

  • Тема 3. ТЕОРЕТИЧНІ СХЕМИ КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНИХ ЗМІН

  • Циклічні теорії культурного розвитку

  • Тема 4. КЛАСИЧНІ ТЕОРІЇ ЦИВІЛІЗАЦІЙ

  • Філософія культури О. Шпенглера

  • Тема 5. РЕЛІГІЯ ТА МИСТЕЦТВО В СИСТЕМІ КУЛЬТУРИ

  • Основні структурні елементи релігії

  • Специфічні риси мистецтва як духовної сфери суспільного життя

  • Соціокультурні функції мистецтва

  • Види мистецтва та основні художньо-стильові напрямки

  • Тема 6. ТЕХНІКА В СИСТЕМІ КУЛЬТУРИ

  • Розділ 2. ІСТОРИЧНІ ФОРМИ КУЛЬТУРНИХ СВІТІВ

  • Тема 8. ДАВНІ ЦИВІЛІЗАЦІЇ СХОДУ

  • Культура Давнього Єгипту

  • Цивілізація Давньої Месопотамії

  • Культура Давнього Китаю та Давньої Індії

  • Тема 9. АНТИЧНА КУЛЬТУРА

  • Культура елліністичної епохи

  • Античне мистецтво

  • Тема 10. КУЛЬТУРА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

  • Основні субкультури середньовічного суспільства

  • Мистецтво європейського Середньовіччя

  • Тема 11. КУЛЬТУРА ВІДРОДЖЕННЯ

  • Суперечливість Ренесансної культури

  • Тема 12.КУЛЬТУРА НОВОГО ЧАСУ

  • Ціннісно-світоглядні орієнтири людини Нового часу

  • Протестантська етика - шлях до економічної і культурної гегемонії Європи у світі

  • Основні мистецькі напрями Нового часу

  • Тема 13. КУЛЬТУРА НОВІТНЬОЇ ЕПОХИ

  • Мистецтво Новітньої епохи

  • Мистецтво постмодернізму

  • Проблеми діалогу культур в контексті сучасних глобалізаційних проявів

  • Розділ 3. ІСТОРИЧНІ ФОРМИ РЕЛІГІЇ

  • Ранні форми релігії

  • Тема 15. НАЦІОНАЛЬНО-ДЕРЖАВНІ РЕЛІГІЇ

  • Релігія Давньої Греції

  • Релігійні вірування давніх римлян

  • Пізні національні релігії

  • Специфіка індуїзму як національної релігії Індії

  • Конфуціанство - національна релігія Китаю

  • Іудаїзм - національна монотеїстична релігія

  • Тема 16. СВІТОВІ РЕЛІГІЇ

  • Виникнення та еволюція християнства

  • Православ'я

  • Протестантизм

  • Іслам

  • Основи віровчення та культу. Шаріат

  • Тема 17. СОЦІОКУЛЬТУРНІ ВИМІРИ ЕКОНОМІКИ
  • Культурно-етичні засади господарювання: історія та сучасність

  • Глосарій

  • Список літератури