• 1. Активність показу. Це пізнання чи вивчення об'єктів за допомогою візуального аналізу, уяви та почуттів.
• 2. Логічна послідовність показу. Під час екскурсії кожен наступний об'єкт неначе доповнює попередній, розкриваючи тему.
• 3. Випереджувальна роль показу. Показ на екскурсії здебільшого передує розповіді. Основою екскурсії є зорові сприйняття та уявлення, отримані з участю інших органів чуття. Таким чином, показ виступає у ролі спонуки до початку підготовленої екскурсоводом розповіді. Іншими словами, спочатку в поле зору учасників екскурсії потрапляє об'єкт показу, відтак екскурсовод дає необхідні пояснення до цього об'єкта.
Однак у деяких випадках показ і розповідь використовуються одночасно, іноді розповідь передує показу.
Як зазначав Б. Е. Райков, "...новачки в екскурсійній роботі іноді ставляться до пояснень, як до чогось зовсім зайвого і непотрібного, чого вони зовсім і не чекали. Для них екскурсія – тільки видовище, по можливості цікаве видовище, і словесні коментарі їх якось обтяжують" [12, с. 127]. Але ж без змістовної, цікавої, емоційно-"живої" супровідної розповіді екскурсія перетворюється у гідизм – розважальну прогулянку туристів у супроводі гіда-провідника.
Розповідь – умовно прийнята в екскурсійній діяльності назва усного мовлення, тобто повідомлення і пояснення, які екскурсовод дає групі (наприклад: об'єкт – історичні події, з якими він пов'язаний; характеристика й аналіз об'єкта; діяльність конкретних історичних осіб тощо).
Розповідь екскурсовода виконує два завдання:
• а) коментує, пояснює, доповнює побачене;
• б) реконструює, відновлює те, що не може в цей момент побачити екскурсант.
У ході екскурсії відбувається наростання інформації: від усної до зорової, і навпаки: від зорових вражень до словесних оцінок і висновків.
Вимоги до розповіді: тематичність, сюжетність, конкретність, зв'язність, логічність, стислість, переконливість, доступність викладу, завершеність суджень, зв'язок із показом, науковість.
За співвідношенням названих елементів, екскурсії можна поділити на три види:
• 1. Екскурсія, в якій розповідь переважає показ, використовується для того, щоб заповнити час екскурсії на маршруті між основними об'єктами показу. Так, під час переїзду туристів в інше місто екскурсовод повідомляє їм шляхову екскурсійну інформацію. Розповідь при цьому підкріплюється показом окремих об'єктів – пам'яток історії і культури, місць, де відбулися історичні події. Розповідь за своїм значенням і виховним впливом на цьому етапі важливіша за показ. До таких екскурсій також можна віднести археологічні екскурсії прадавніми городищами, де збереглася мізерна кількість об'єктів показу.
• 2. Екскурсія, в якій розповідь рівнозначна показу. Питома вага наочності, що супроводжує розповідь, збільшується. При цьому зрівнюються у своєму значенні і пізнавальному впливі на учасників обидва елементи – і розповідь, і показ. На цьому етапі відбувається розподіл об'єктів на основні і додаткові, екскурсанти виходять з автобуса для спостереження об'єктів. У розповіді виділяються підтеми. Починають використовуватися методичні прийоми показу об'єктів і розповіді екскурсовода. Підбираються логічні переходи як словесні містки між підтемами.
• 3. Екскурсія, в якій показ важливіший за розповідь. Обсяг показу збільшується і займає основне місце. Розповідь будується у відповідності до об'єктів, що спостерігаються. Розповідь ведеться у вигляді коментаря, довідки, пояснення, вступного слова перед показом об'єктів чи короткого пояснення після показу об'єкта, до того ж займає другорядне місце і цілком підлегла показу. Починається використання методичних прийомів показу і розповіді. У підтемах виділяються основні питання. Підбираються логічні переходи як словесно-зорові містки між підтемами. Вступне слово і висновок виступають як самостійні частини екскурсії. Відсутні зорові ланки заповнюються експонатами з "портфеля екскурсовода".
Варто мати на увазі – перебільшення ролі розповіді, перевага словесного матеріалу розглядається як недолік. Як свідчить досвід, найпоширеніша помилка екскурсовода полягає в тому, що він не стільки показує екскурсійний матеріал, скільки розповідає про нього, тобто гасить самостійну роботу екскурсантів, перетворюючи екскурсію в лекцію з ілюстраціями.
Екскурсія – це та "золота середина", де вдається досягнути оптимального сполучення між показом об'єктів і розповіддю про них і пов'язані з ними події. При порушені цієї "золотої середини" екскурсія може перетворитися на банальну лекцію поза лекторієм чи навпаки: спонтанні й уривчасті коментарі під час розосередженого проходження туристами екскурсійного маршруту.
Чимало західних музеїв у наші дні переходять до концепції індивідуального аудіоекскурсовода. Рівень використання технічних засобів дозволяє записати екскурсію на електронний носій мовою туриста, підсилити її емоційне сприйняття звучанням фрагментів відповідно до підібраної музики чи звуків природи. Проте навіть у таких музеях визнають, що аудіоекскурсоводи – індивідуальні переносні пристрої на кшталт радіотелефоне – розраховані на потік масових відвідувачів-туристів, обмежених у часі перебування, але для повноцінного пізнання музейної експозиції ніщо не здатне замінити відвідувачеві живого спілкування з музейним працівником-екскурсоводом.
Розповідь екскурсовода систематизує спостереження екскурсантів, збуджує їх інтерес до теми, націлює увагу на різні сторони досліджуваного об'єкта, активізує їхнє мислення, допомагаючи скласти потрібні узагальнюючі висновки.
Розповідь під час екскурсії у музеї має декілька особливостей.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Музеєзнавство» автора Рутинський М.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технологічні основи проведення екскурсії“ на сторінці 2. Приємного читання.
