Рис. 4.38. Закарпатський музей народної архітектури та побуту
У наші дні Мукачівський замок – це один з найбільших історичних музеїв України. Тут експонуються знаряддя кам'яного віку, мідно-бронзової доби, зброя та ужиткові речі від кельтських часів до пізнього середньовіччя тощо. Етнографічний відділ музею розповідає про культуру, побут і мистецтво мешканців Закарпаття. У картинній галереї музею поряд з полотнами видатних українських, угорських та польських художників представлена унікальна колекція закарпатських ікон XVI –XIX ст. У середньовічних двориках та аркових галереях замку розміщено виставку сучасної скульптури.
Рис. 4.39. Мукачівський історичний музей "Замок Паланок"
До послуг туристів у замку відкритий художній салон-магазин, в якому можна придбати картини чи вироби декоративно-прикладного мистецтва. На бастіонах замку відвідувачі перепочивали за філіжанкою кави, милуючись краєвидами долини річки Тиси та смарагдовими вершинами вулканічних Карпат. Щорічно замок-музей відвідує близько 40 тис. туристів.
Історико-краєзнавчий народний музей "Сріберна Земля" розташований у приватному будинку закарпатського художника Василя Васильовича Тегзи у с. Грушовому Тячівського району. Господар будинку-музею, він же директор і збирач експонатів, завдяки своєму ентузіазму абсолютно безкорисливо зберігає й популяризує справжні скарби Срібної Землі: історію, культуру, звичаї і побут багатьох поколінь закарпатців. Музей "Сріберна Земля" останні чотири роки поспіль займає перше місце в Україні за показовою роботою серед музеїв такого напряму.
Василю Тегзі вдається організувати протягом року понад ЗО виїзних виставок, які популяризують творчий доробок митців краю: кераміку, вишивку, вироби з дерева. Крім того, при музеї діє ансамбль "Просвітяночка" і вертеп, які завжди привертають увагу численних відвідувачів.
У музеї "Сріберна Земля" зібрано понад 200 зразків одягу, переважно гуцульського, 250 домотканих рушників, прялки з мотовилами, велика кількість предметів домашнього вжитку (діжки, маслобійки, глечики, бербенички, розписані тарелі). І кожна з цих речей унікальна, орнаменти й вишиті мотиви не повторюються. Серед експонатів музею є й унікальні: рукописне "Євангеліє" 600-річної давності, 65 фоліантів релігійного змісту XVIII ст., старовинні церковні чаші, ікони закарпатської школи живопису, перші українські гривні, рідкісні марки багатьох країн тощо. Загалом експонати "Сріберної Землі" згруповані у 12 відділів.
У музеї можна також помилуватися виставкою полотен самого Василя Тегзи. На картинах майстра – натюрморти із зображенням старовинних речей домашнього вжитку, культові споруди (дерев'яні церкви), пейзажі рідного краю.
Оригінальним є Хата-музей "Лемківська садиба", розташований в межах етнографічної Лемківщини у с. Зарічеві Перечинського району. Музей розповідає про життя та побут лемків – найзахіднішої етнографічної групи українського народу. Відведена під музей лемківська хата збудована 1902 р. з букових колод. До комплексу забудови традиційної лемківської садиби входять: житлова частина (хижа, сіни і комора) та господарські прибудови (стодола, хлів і хлівець), що міститься під одним спільним дахом. Саме такий тип забудови характерний для горян лемків. У музеї "Лемківська садиба" зібрані предмети побуту, котрі знайомлять з традиціями лемківського способу життя і ґаздування.
Подібним міні-музеєм є Кузня-музей "Гамора", розташований у с. Лисичевому Іршавського району. Діюча донині кузня – це унікальна пам'ятка ковальського ремесла початку XIX ст. Оригінальність кузні полягає в тому, що для приведення в дію важких ковальських молотів під час виготовлення залізних виробів використовується сила падаючої води із річки Лисичанки. Для цього було перегороджено спеціальною греблею. Водовідвідним каналом струмінь річкової води спрямовується на лопасті коліс кузні, які приводять у рух ковальські молоти вагою до 125 кг.
Із ще одним традиційним закарпатським промислом знайомить Музей історії солекопалень у смт Солотвині Тячівського району. Музей розташований поряд із Солотвинськими солекопальнями (чи не найбільшими у Європі). Його експозиція знайомить зі способами видобування солі від доби бронзи до наших днів, знаряддями праці шахтарів-солекопів.
Вагомою науково-освітньою установою краю у 1990-ті роки, став Музей екології гір та історії природокористування в Українських Карпатах Карпатського біосферного заповідника. Музей міститься у курортно-туристичному Рахові. Експозиція музею складається з двох відділів: "Природа Карпат" та "Природокористування в Українських Карпатах".
У першому відділі гості біосферного заповідника мають можливість ознайомитися з походженням Карпат, їх геологією, геоморфологією, основними типами ландшафтів, рослинним і тваринним світом. Окрасою відділу є дві діорами – "Карстова печера" та "Буковий ліс". Перша діорама у найменших деталях (зі сталактитами й сталагмітами) відтворює інтер'єр однієї з карстових печер Угольсько-Широколужанського масиву Карпатського біосферного заповідника. Діорама "Буковий ліс" репрезентує фрагмент незайманого букового пралісу на скелях Угольсько-Широколужанського масиву, де дерева мають вік 300 –500 pp. і досягають велетенських розмірів.
Наступний відділ експозиції – Природокористування в Українських Карпатах – знайомить з історією освоєння людиною Карпатських гір від епохи палеоліту до сьогодення.
Найцікавішим меморіальним музеєм Закарпаття є Будинок-музей видатного українського художника Федора Федоровича Манайла (1910 –1978 pp.) в місті Ужгороді.
У меморіальних (майстерня і вітальня) та експозиційних приміщеннях цього музею зібрані особисті речі, документальні матеріали та велика колекція художніх творів майстра пензля. Фонди музею налічують близько 2 тис. експонатів, серед яких твори живопису та графіки, ескізи до художнього оформлення книжок, експонати монументального та декоративно-прикладного мистецтва, документи з особистого архіву митця. Експозиційні зали музею розширюються завдяки низці пересувних виставок, які розкривають окремі аспекти творчості художника.
Музей є осередком естетичного виховання молоді, центром культурного життя закарпатського краю. У ньому постійно організовуються зустрічі з творчою інтелігенцією, школярами та студентами, відбуваються концерти камерної та народної музики.
Доволі багата музеями Буковина – самобутній історико-етнографічний край у південно-східній околиці Українських Карпат (Чернівецька обл.). Його багатющу історико-культурну спадщину репрезентують: Чернівецький краєзнавчий музей (вул. О. Кобилянської, 28), Чернівецький обласний державний музей народної архітектури та побуту (вул. Світловодська, 2), Чернівецький обласний художній музей (Центральна пл., 10), Музей буковинської діаспори у м. Чернівці (вул. Й. Главки, 1-а), Музей природи Вижницького національного природного парку у с. Зеленові Кіцманського району, Хотинський історичний музей (вул. Свято-Покровська, 17), Кіцманський історичний музей (вул. Незалежності, 50), Чернівецький літературно-меморіальний музей Юрія Федьковича (пл. Соборна, 10), Чернівецький літературно-меморіальний музей М. Емінеску (вул. О. Кобилянської, 28), Чернівецький меморіальний музей Володимира Івасюка (вул. Маяковського, 40), Чернівецький літературно-меморіальний музей Ольги Кобилянської (вул. Димитрова, 5), Музей-садиба Ольги Кобилянської у селі Димці Глибоцького району (вул. О. Кобилянської, 1).
Детальніше охарактеризуємо головні музеї області.
Чернівецький краєзнавчий музей.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Музеєзнавство» автора Рутинський М.Й. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Івано-Франківський обласний краєзнавчий музей.“ на сторінці 3. Приємного читання.
