РОЗДІЛ IV. УКРАЇНСЬКА ЕТНОГРАФІЯ ТА КРАЄЗНАВСТВО

мель та "княжих столів" виникли дещо пізніше, у XIII-XIV ст. Перші територіальні герби, у геральдичному значенні, відомі на українських землях з початку XIV ст. Проте їхнє коріння сягає глибше, бо виникли вони на основі князівських знаків, вживаних на прапорах та печатках. Згодом побіч прапорів з'являються й земельні хорогви; починають формуватися територіальні герби. За земельний герб найчастіше брали знак, який використовувала княжа династія.

Витоки гербів - у далекому минулому. Наприклад, ще перші ремісники закарбовували свої вироби, щоб люди дізнавалися про ім'я майстра. Такі мітки знаходяться в археологічних розкопках. Першими гербами були емблеми на печатках, монетах, медалях. Кожне місто, держава повинні були відрізнятись одне від одного. В ХІ-ХІІІ ст. у Західній Європі поява герба пов'язана з епохою хрестових походів.

Невдовзі з'являється і особлива наука - геральдика (heraldica від heraldus - глашатай), яка збирає інформацію про різні герби, описує їх, складає нові. Геральдика виникла зі звичаю оповіщати перед початком турніру зображення герба лицаря як доказ його права на участь у змаганнях.

Герби відрізнялися кольором і малюнком, описувалися за допомогою спеціальних термінів. Кожен елемент - фігури та інші символи - мали своє значення. Герби створювалися за чіткими правилами, і порушення їх було ганебним. Основою всякого герба є щит. Форма щита розподілялася на декілька видів:

трикутний - норманський (або старофранцузький); овальний - італійський;

квадратний з округленням донизу - іспанський; чотирикутний із загостренням знизу - французький; складної форми (тарч) - німецький;

з видовженням верхнього краю з невеликим виступом - англійський; круглий - візантійський; фігурний - польський; ромбоподібний та квадратний.

При описуванні зображень на щиті в геральдиці прийнято називати правою частиною те, що ми бачимо зліва, і навпаки. Потрібно уявити перед собою воїна, який тримає щит. Його права рука буде знаходитися проти вашої лівої, а ліва - проти правої.

Зображення на щиті наносяться металами - золотом (жовтий колір), сріблом (білий колір), та фарбами, які прийнято називати фініфтями та емалями. Згідно з правилами геральдики, використовували

обмежену кількість "лицарських" кольорів: червоний, пурпуровий, блакить (синій), зелений, чорний.

Були випадки, коли герб неможливо було зобразити фарбами (на срібному посуді). Тоді використовували умовну штриховку: червоний - вертикальні лінії; синій - горизонтальні лінії; пурпуровий - діагональні лінії зліва; зелений - діагональні лінії справа; чорний - горизонтальні та діагональні хрест-навхрест; золото - чорними крапками на білому полі; срібло - біле поле без штриховки.

З хутра в гербах використовували горностаєве (чорні хвостики на білому полі) і біляче (змінюючи білі та чорні язики, звернені в різні боки). Українських гербів найбільше збереглося на Волині. Українські магнати та шляхта Волині найдовше зберігали свої старі, родові знаки, не змінюючи їх на польські, як того вимагав городельський привілей. Ще польський історик Й.Лелевель звернув увагу на те, що титла руських гербів зустрічаються на руських печатках до геральдичної епохи. Більша частина гербів мала в основі ініціали власників або їхні монограми. В цих родових емблемах відбилися впливи різних країн: і стародавні норманські, і грецькі, і кавказьких горян, абхазців, кабардинців та ін., і щось подібне до татарських тамг.

Все це дає підстави не погодитися з поглядом, що нібито вся українська, руська та литовська геральдика походить від польської геральдики. Вона значно багатша, бо герби з'явилися на теренах Київської Русі значно раніше. За часів

Київської Русі князі користувалися знаком у вигляді двозубця і тризубця (Святослав Ігоревим (близько 931-972), Володимир Святославич (?- 1015), Святополк Окаянний (978 - близько 1019), Ярослав Мудрий (978-1054) та ін.), у ХІ1-ХШ ст. на печатках київських князів фігурує знак "Архангел Михаїл" (зі списом в одній руці та державою - у другій). Як стверджує К.Несецький у дослідженні "Гербовник Польський", Київське воєводство отримало герб, в якому був повторений сюжет давніх княжих печаток Київської Русі.

До нашого часу дійшли дві княжі печатки часів Галицько-Волинського князівства. На одній, із написом "Юрій, король Русі" (князь Юрій І Львович (близько 1250-бл.1308) уживав титул "король Русі, князь Лодимерії"), фігурує вершник на коні з прапором та щитом у руках і зображенням лева на задніх лапах. На другій (при грамоті князів Андрія і Лева II, 1316 р.) зображений лев.

Писемні джерела XV ст. ("Клейноди королівства Польського" Яна Длугоша та опис Грюнвальдської битви 1410 р.) подають відомості про існування гербів окремих українських земель. На прапорі Львівської землі - жовтий лев, що спинається на скелю у синьому полі. З середини XV ст. цей знак (тільки у лева на голові з'являється корона) відомий як герб Руського воєводства. На прапорі Перемишльської землі - жовтий двоголовий орел під короною у червоному полі. Сяніцької землі - золотий двоголовий орел під короною у синьому полі. На прапорі Галицької землі - чорна галка з короною в білому полі. На прапорі Холмської землі - білий ведмідь між двома (пізніше між трьома) деревами в червоному полі. Подільська земля - золоте сонце в червоному полі (пізніше в білому). Белзьке воєводство - білий грифон з короною у червоному полі.

Після Люблінської унії 1569 р. на українських землях було утворено декілька воєводств. Брацлавське воєводство (Волинь) отримало герб зі срібним хрестом у червоному полі (з 1589 р. на хрест накладався щит зі срібним орлом). На гербі Київського воєводства "Архангел Михаїл" був змальований за католицькою традицією - у довгій

срібній одежі з піднятими крилами на червоному полі ("у правиці Михаїл тримав опущеного додолу меча, у лівиці - опущені піхви" - у геральдиці опущений меч є алегорією покори).

Геральдика значно розвинулася в XVII ст. у тому розумінні, що серед української шляхти поширювалися герби. Обрамлення гербів було улюбленою галуззю мистецтва і відбивало мистецькі стилі ренесансу і, головним чином, раннього бароко. Серед обрамлень були улюблені мотиви: листи аканта, страусяче пір'я, корони. Герби роду Дальмаріїв, вміщені в книзі "Діянь Апостольських" (1624), Статкевичів, Проскурів, надруковані в "Учительній Євангелії" (1637), майже однаково обрамлені: листи аканта та страусяче пір'я. Цікава комбінація регалій владичних (митри) та світського володаря (корони, скіпетра, меча, орла) в гербі Петра Могили. Представники української шляхти, духовенства використовували печатки зі своїми гербами, ініціалами, духовенство - зі священними образами, реліквіями. Мали герби й печатки міста та міщани.

На Чернігівщині, яка традиційно була захисницею Руської землі від степових кочівників, гербом був відомий з IX ст. чорний двоголовий орел. Археологами віднайдений ріг тура із зображенням орла, що належав чернігівському князеві; на стінах чернігівського Борисоглібського собору, спорудженого 1123 р., збереглося зображення двоглавого орла. Усе це дозволило ще А.Шафонському зробити висновок: "Сей герб от самых российских князей до разорения татарского введен". Його витоки, як підтвердили подальші генеалогічні розвідки, ведуть до Святослава Ярославича; нащадки ж його зберегли цей геральдичний знак як символ мудрості, сили та об'єднання двох земель: власне Чернігівщини і Новгород-Сіверщини. Остання наприкінці XII ст. була підпорядкована Чернігову, встигнувши, однак, сформувати свій геральдичний знак із зображенням кряжистого дуба (за аналогією з назвою головного міста землі - Стародуба).