РОЗДІЛ ХІІ. ІСТОРІЯ ПОДОРОЖІ ІМПЕРАТРИЦІ КАТЕРИНИ ІІ НА ПІВДЕНЬ УКРАЇНИ

На початку XVIII ст. за 10 копійок можна було купити 3 фунти (приблизно 1 кг 220 г) коров'ячого масла або мед, або півфунта (трохи більше 200 гр) цукру. На початку XX ст. на Ніжинському ринку можна було придбати: 1 кг хліба білого - за 4 копійки; 1 кг свинини - (1 сорт) за 20 коп.; 1 кг сала - за 50 коп.; качку - за 50 коп.; 1 кг шинки -за 65 коп.; 1 кг осетрини - за 88 коп.

7 січня 1787 р. імператриця з Царського Села рушила в дорогу. Попереду їхала карета шталмейстера, далі запряжена 6 конями, карета Катерини II. У ній вміщувалися кабінет, вітальня на 8 чоловік, стіл для гри в карти, маленька бібліотека і всі зручності. Поруч з каретою імператриці їхали унтершталмейстер і конюхи. Далі рухалися запасні карети, фаетони Катерини II і карета-спальня. Вона складалася з двох кімнат - гардеробу і власне спальні. За ними їхали карети сановних осіб, вози, сани. Вісім упряжок займали кухарі й кухня, три - кондитери. Всього в кортеж входило 40 карет, 124 фаетони, вози і сани. їх везли 560 коней. На подорож було виділено 4 000 000 руб., не враховуючи місцевих витрат.

Цікавий опис поїздки імператриці залишився в "Записках про перебування в Росії при царюванні Катерини II" французького посла графа Л.-Ф.Сегюра.

"До Ніжина, пише він, ми проїхали 8 міст: Мстиславль, Черніков, Нове місто, Стародуб, Новгород-Сіверський, Сосницю, Березну і Чернігів. "Було 17 градусів морозу, дорога - чудова, - читаємо далі. - І ми їхали славно. Наші карети на високих полозах ніби летіли. На невеликій відстані від дороги з обох боків палали великі вогнища з повалених у купу сосен, ялин, беріз, так що їхали серед вогнів, які світили яскравіше, ніж сонце. В містах і селах дорогу заполонювали жителі: вони не звертали уваги на мороз. Голосно вітали свою государиню. Бідні поселяни з покритими памороззю бородами, не дивлячись на холод, юрбами оточували маленькі палаци, які, ніби в казці, піднімалися серед їхніх хаток. У палацах кортеж імператриці сідав за розкішний стіл, не звертаючи уваги ні на сувору холоднечу, ні на бідність, оточуючу їх. Скрізь ми знаходили теплий спочинок, знатні вина, рідкісні плоди і вишукане частування...".

Подорож Катерини II була схожа на веселу прогулянку з балами, маскарадами, грою в карти, розкішними прийомами і обідами. Але не забувала імператриця і про державні справи. Вона встановила чіткий розпорядок, якого суворо дотримувалися. О 9 годині виїжджали зі станції, о 2-й - обідали; о 7 годині вечора зупинялися на спочинок. Вставала вона завжди рано, о 6-й годині, й разом з О.Безбородьком займалася державними справами. Після обіду в кареті чи місцях відпочинку приймала відвідувачів, грала в карти, увечері до 11 години писала листи і читала.

Поїздка Катерини II трохи відхилялася від раніше складеного плану. В Ніжин імператриця прибула не 24, а 27 січня. В "Ніжинському літопису" ця подія висвітлюється так.

* 1787 г. января 27 числа ноче часа 10 государине Екатерина Але- зевна в Нежинъ изволила въехать и сьтреча била великолепная, купечество, мищане, греки и ихъ жены, а особо дворяни з уездним пред- водителемъ подполковникомъ Андреемъ Яковлевичемъ Шаулою и до руки к государине дворяне, духовенство и дворянские жены подходили, а 28 во 2-м часу с полдня виехала з Нежина в Киев ночлегъ имела в Козел це, а: 29 переехат зволила в Киевъ".

Ніжин - місто, тепер районний центр Чернігівської області. Розташований на обох берегах річки Остер (притока Десни). Вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1147 р. як Уненеж. У XII ст. був фортецею Чернігівського князівства. З середини XIV ст. у складі Великого князівства Литовського. З 1500 по 1618 рр. у складі Росії. З 1514 р. відомий як Ніжин. За Деулінським перемир'ям 1618 р. відійшов до Речі Посполитої і став центром Ніжинського староства Київського воєводства. Тут на лівому березі Остра почали зводити замок на основі фортифікаційних укріплень часів Київської Русі, в якому дислокувався польський гарнізон. 1625 р. місто одержало Магдебурзьке право. До 1648 р. Ніжин і вся Ніжинщина належали польському магнатові князю М.Потоцькому. Жителі Ніжина брали участь у селянсько-козацьких повстаннях 30-х рр. XVII ст. У червні 1648 р. містом заволоділи повстанці. Воно стало центром Ніжинського полку, а Ніжинський замок - його цитаделлю. У липні 1650 р. - Ніжин один з центрів повстання проти польської шляхти, яка поверталася після підписання Зборівського договору. Тоді багато жителів Ніжина перекинулося на Слобожанщину. Козаки Ніжинського полку брали участь у визволенні Білорусі. 1663 р. в Ніжині відбулася "Чорна рада".

За часи Національно Визвольної революції Ніжинський полк був найбільшим на Україні.

В цей час ніжинські полковники були діячами всеукраїнського масштабу. Це: Прокіп Шумейко; брати Іван та Василь Золотаренки (родичі гетьмана Б.Хмельницького, перший зіграв керівну роль у подіях 1652-1655 рр., другий - у 1659-1663 рр.); Григорій Гуляницький один із лідерів старшинської антиросійської партії на Україні; Матвій Гвинтівка грав одну з керівних ролей у подіях пов'язаних з гетьманом І.Брюховецьким.

З Ніжинщиною пов'язана діяльність одного з головних представників політичної еліти того часу на Україні - резидента російської політичної розвідки, єпископа Мстиславського та Оршанського, намісника Київської митрополії Мефодія (Максима Филимоновича); в цей же час починає свою діяльність на Ніжинщині і його наступник на ниві розвідки протопіп Симеон Адамович. Великий вплив, ще недостатньо вивчений, на події того часу оказав представник ніжинської старшини Роман Ракушка-Романовський (автор літопису Самовидця).

Ніжинські греки єдині на Україні мали право самоврядування та власний магістрат (права греків були підтверджені як гетьманами України, так і російськими царями та імператорами).

Шановний читачу, про подробиці перебування Катерини II в Ніжині ми дізнаємося з архівних документів, щоденників, спогадів сучасників і листів самої імператриці. Картина виходить така.

27 січня 1787 року о 7 годині 20 хв. вечора Катерина II прибула до Ніжина. При в'їзді в місто (район вулиці Космонавтів) були поставлені дві піраміди, освітлені вогнем і феєрверком. Біля них імператрицю зустрічали городничий, службовці повітового суду, члени міського магістрату, купецтво, міщани і представники ремісників. Затим кортеж рушив по вулиці Чернігівській до району, де нині розміщений меморіальний знак ніжинцям, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни. Тут побудували на гроші грецького товариства тріумфальні ворота, які прикрасили ілюмінацією. На цьому місці хлібом-сіллю зустрічали царицю всі ніжинські греки з дружинами і дітьми.

Ночівлю для Катерини II приготували в будинку графа О.А.Безбородька, який, випередивши імператорський поїзд, разом з ніжинським дворянством зустрів царицю біля під'їзду будинку. Всю ніч у місті горіла ілюмінація і освітлювалися усі будинки.

Наступного дня з 12 години почався прийом. Насамперед їй були представлені настоятель ніжинського Благовіщенського монастиря архімандрит Дорофей, за ним архімандрит (він у той час був у Ніжині) єрусалимського монастиря Гроба Господня Варфоломей і міське духовенство.

Архімандрит Дорофей виступив з промовою "предъявляющую радость, посещением ее величества во всех произведенную" и підніс імператриці хліб-сіль та ікону "Воскресіння Христове".

Катерині II дуже сподобалася промова. В книзі "Памятныя записки А.В.Храповицкого, статсъ-секретаря императрицы Екатерины второй" (М., 1862) є такі слова: "29 генваря въ Козельце похвалена речь, хорошо говоренная въ Нежине Архимандритомъ Дорофеемъ, онъ хорошо выражалъ слова, къ кресту относящыяся: ему пожаловано 500 руб:, а прчимъ Архимандритамъ давали по 300 руб.".

500 рублів одержав і архімандрит Варфоломей. Імператриця пожертвувала гроші й монастирям: Благовіщенському (чоловічому) 200, Введенському (жіночому) 150 руб.

Після духовенства, камер-фрейліна Анна Степанівна Протасова відрекомендувала ніжинських дам і дружин купців, а генерал-губернатор граф П.Румянцев усіх місцевих чиновників - дворян і знатних купців.