У відповідь Росія ввела свої війська в Крим і підтримала претендента на ханський престол - прибічника російської орієнтації Шагін- Гірея.
У воєнній кампанії 1776 р. брав участь і Ніжинський полк під командуванням полковника Андрія Жураховського. В "Ніжинському літописі" є згадка про цю подію. "ЗО травня 1776 выступил полкъ Нежинский козачий на пограничье из Нежина".
У 1777 р. Шагін-Гірей був визнаний ханом, однак уже восени проти нього підняли повстання. Скориставшись цим, турецький уряд призначив у Крим нового хана - Селім-Гірея, котрий прибув туди на турецькому кораблі. Шагін-Гірей наніс йому поразку, а султанські війська, що припливли на суднах, не наважилися висадитися, побоюючись російських військ О.Суворова.
Весною 1779 р. Росія і Туреччина підписали конвенцію, яка підтвердила Кючук-Кайнарджийську угоду. А 8 квітня 1783 р. Катерина II,
пославшись на порушення Туреччиною умов мирної угоди, підписала указ про включення Криму до складу Росії.
Невдовзі після цього пішла чутка, що Катерина II особисто бажає оглянути приєднаний край. Справді, вона збиралася приїхати на південь і навіть призначила дату - квітень 1785 р. За її вказівкою було складено маршрут подорожі.
19 жовтня 1784 р. граф Румянцев-Задунайський зробив ряд розпоряджень щодо доріг, мостів, гатей і перевозів; він наказував "докласти особливе старання, щоб на станціях, де призначені обіди і ночовки, виділені були для сього кращі обивательські будинки, при яких повинно бути в запасі по чотири кубічні саджені (1 куб. сажень - 9 7122 куб. метра) сухих березових дров і по три чверті (1 чверть - 9,5 пуда) вугілля..." у жовтні 1784 р. Казенна палата розпорядилася відпустити гроші на ремонт доріг, мостів, гатей і перевозів. У Чернігів було відпущено 455 руб. 88 коп., в Березну - 359 руб. 35 коп., в Ніжин - 6 561 руб. 89 коп., у Прилуки - 350 руб. 40 коп.
Невдовзі ніжинський справник писав, що "мости і гаті в повіті до самого прилуцького мосту приведені в справність", стосовно дров і вугілля він зауважив, що "все те буде заготовлено".
На головній вулиці Ніжина, на якій починалася процесія, стояли лавки купців Подпружиннікова і Свешнікова. Намісницьке правління, "...в рассуждении прописанных от городничего резонов, дабы большая улица утиснена не была, и через то в шествий ея императорского величества не последовала б остановка ", вирішило знести ці лавки. Але оскільки купці опиралися і не хотіли підкорятися розпорядженню, то довелося питати дозволу на це у самого Румянцева. Лавки знесли.
Осінь і зима 1784 р. минули в томливому чеканні та спішних приготуваннях. Вони ще більше посилилися з настанням весни 1785 р. Але в квітні стало відомо, що подорож імператриці відкладається на
невизначений час. Минув рік. Про її приїзд нічого не було чути. Нарешті в березні 1786 р. Катерина II в листі Румянцеву назвала дату прибуття - січень 1787-го.
Було складено новий маршрут руху імператриці. По Чернігівщині він проходив так:
№ | Назва населеного пункту | Версти | Дата |
65 | Губернське місто Чернігів | 16 Ночівля й обід | 21/22 січня |
66 | Виблі | 15 | 23 |
67 | Куликівка | 15 | 23 |
68 | Дрімайлівка | 19 | 23 |
69 | місто Ніжин | 24 Ночівля й обід | 23/24 |
70 | Володькова Дівиця | 15 | 24 |
71 | Носівка | 15 | 24 |
72 | Ставицька | 4 | 24 |
73 | Місто Козелець | 1 5 Ночівля | 25 |
74 | Семипілки | 25 | 25 |
75 | Бровари | 25 | 25 |
76 | Губернське місто Київ | 25 Обід, ночівля і перебування до того, як скресне крига і настане зручний час для судноплавства |
Директору чернігівської економії Сахновському дали розпорядження "о доставке на станции по расписанию их, а именно: в Березну, Чернигов, Выбли, Куликовку, Дремайловку, Нежин, Володькову Девицу и Носовку ...всех предназначенных диких зверей, птиц, а также живой рыбы, с наблюдением притом, чтобы в свое время ни в чем том и нигде не оказалось недостатка... (диких зверей и птиц - дроф, глухарей, куропаток, рябчиков, тетеревов, уток, зайцев, коз и что только из дичи лучшего сыскать можно)".
Взимку 1787 р. скрізь полювали на звірів і птицю (за тиждень січня Прилуцькі мисливці вбили і зловили 10 зайців, 2 куріпки, 1 тетеря; ніжинські - 1 козу, 15 зайців, 8 тетерів, 7 куріпок). За наказом Сахновського дичину розвезли по місцях.
Предводитель губернського дворянства Л.К.Лобисевич зібрав усіх повітових предводителів, запропонував зібрати кошти для зустрічі імператриці. Таким чином, на "спеціальний рахунок" надійшло 5766 руб. 46 коп. Правда, глухівські та сосницькі дворяни взагалі нічого не здали. Враховуючи безгрошових дворян, Лобисевич запропонував їм замість грошей внести продукти.
На кожній зупинці зобов'язували заготовити "їстівні припаси" на 186 руб. 95 коп.
За нинішніми мірками вона ніби невелика, але й ціни на той час були інші й вага рубля також. На ці гроші купили: троє волів за 25 руб., стільки ж телят за 3 руб. 50 коп., десять баранів (7 руб.), 15 курей (1 руб. 50 коп.), 15 гусей (3 руб.), 15 качок (2 руб. 50 коп.),15 індичок (3 руб. 75 коп.); дичини на 5 руб., голландського сиру на 2 руб., пуд вершкового масла за 3 руб. 20 коп., два відра вершків за 5 руб/, 500 штук яєць за 5 руб., фунт чаю (це 409 грамів) на 4 руб., півпуда кави на 6 руб. 50 коп., два пуди (пуд - 16 кг) цукру на 22 руб., три відра білого вина (1 відро - 12 л) за 12 руб,, стільки ж червоного і за такою ж ціною; два відра французької горілки за 14 руб., п'ять штофів солодкої (1 штоф - 1 л 200 мл) за 15 руб., п'ять штофів міцної за 3 руб., чотири дюжини англійського пива за 24 руб., бочку оселедців (1 бочка - 20 відер - 245,6 літрів) за 5 руб., прованської олії 1/2 дюжини за 3 руб.
На Полтавщині в 1722 році можна було купити вола за 10-11 золотих (злотих); корову з телям за 3 копи; коня - за 41 золотий; жупан - за 10 золотих; кафтан - за 3,5 золотих без копійки; шаровари - за 18 шагів; сідло - за 3,5 золотих, віз - за копу (на початку XVIII ст. на Лівобережній Україні злотий (золотий) коштував в середньому 20 копійок, копа - 50 копійок, шаг - 2 копійки). За даними В.О.Ключевського, ринкові співвідношення копійки в 1674 р. і копійки 1882 р. рівнялося 1:12,9, а рубль 1730 р. рівнявся 10 рублям 1882 р.
В 1878 р. на Чернігівщині можна було купити: барана за 70 копійок; теля - за 1 рубль; качку - за 16 коп., 1 кг коров'ячого масла - за 20 копійок; пуд (16 кг) жита-за 9 коп., пуд пшениці - за 14 коп.; пуд солі-за 45 коп.
В1892 р. на ринках Лівобережної України пуд яловичини коштував 3 рублі 20 коп. (20 коп. за 1 кг); пуд сала - 8 рублів (50 коп. за 1 кг); курка - ЗО коп.; пуд свіжої риби (судака) - 5 рублів 70 коп.; пуд цукру - 5 рублів 20 коп.; 100 яєць - 1 рубль 60 копійок; 10 лимонів - 50 копійок; велика діжка солених огірків - 70 копійок, маленька - 40 копійок.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історичне краєзнавство» автора Невідомо на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗДІЛ ХІІ. ІСТОРІЯ ПОДОРОЖІ ІМПЕРАТРИЦІ КАТЕРИНИ ІІ НА ПІВДЕНЬ УКРАЇНИ“ на сторінці 2. Приємного читання.