Розділ VI. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ КУЛЬТУРНИЙ РЕГІОН

З новою концепцією батального малярства виступає ще один учень Давіда — Антуан Ґро (1771—1835 рр.). На думку Ґро, провідна тема батального живопису — героїзація подій, ідеалізація конкретних персонажів, широке використання символів, підвищена емоційність, навіть пафосність.

Протилежні позиції займали й такі митці, як Енґр, Жеріко, Делакруа. Якщо Жан-Оґюст-Доменік Енґр (1780— 1867рр.) був прихильником ідеї вічної краси, ідеалізував своїх героїв, то Теодор Жеріко (1791—1824 рр.) та Фердінанд-Віктор-Ежен Делакруа (1798-1863 рр.) намагалися створити нове мистецтво, сміливо руйнуючи канони. В період між 1824—1827 роками критика у Франції відверто говорить про наявність двох таборів: "гомеристів" та "шекспіристів", які відповідно зорієнтовані на академічний чи сучасний шлях розвитку мистецтва.

XIX століття минає під знаком критичного реалізму - методу, який сформувався у 20—30-ті роки. В основі критичного реалізму лежали принцип історизму, конкретно-історичне зображення людських характерів.

Критичний реалізм справив величезний вплив на суспільну свідомість XIX століття, він втілив ідею прогресивного перетворення суспільства, утвердження моральних ідеалів у людських стосунках. Термін "критичний реалізм" підкреслював критичний пафос демократичного мистецтва щодо суперечностей дійсності.

Рекомендована література:

Античное наследие в культуре Возрождения.

Гриценко В. С Культура епохи Просвітництва // Історія світової культури: 2-ге вид. Київ, 1999.

В. І. Історія західноєвропейської філософії XV-XVIII ст. Київ, 1994.

Єфименко В. В. Культура середньовіччя: КультупаВідродження // Історія світової культури- 2-ге вид. Київ, 1999.

Карен Зудженио. Проблеми итальянского Возпож. дения. Москва, 1986.

Кертман Л Е. История культури стран Европы и Америки. Москва, 1987.

Лозинский С. Г. История папства. Москва, 1986.Сочинения итальянских гуманистов зпохи Возрождения (XV в.). Москва, 1985.

Философия ранних буржуазных революций. Москва, 1983.