Розділ VI. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ КУЛЬТУРНИЙ РЕГІОН

Герой "Утопії" Гітлодей проголошує рівність одним із наріжних каменів ідеальної держави. Думка Гітлодея є, по суті, думкою Т. Мора, який дав розгорнуту критику державного ладу, побудованого на приватній власності. На противагу такій будові держави, видатний гуманіст відстоює ідею суспільної власності, суспільного виробництва. Своєрідним ґрунт ом, на якому будується ідеальна держава Утопія, є

* Утопія — неіснуюче місце.

родина. Утопійці живуть в умовах повної рівності, вони подолали розбіжність між містом і селом, розумовою і фізичною працею. Людина в державі Утопія працює лише 6 годин а ввесь вільний час зайнята науковою та художньою діяльністю. Т. Мор надавав великого значення всебічному розвиткові людини, поєднанню теоретичної освіти з практичною діяльністю. Високої оцінки Т. Мор удостоює доброчесних людей, які повинні посідати привілейоване становище.

Слід зазначити, що як концепція ідеальної держави, так і трагічна доля самого Томаса Мора завжди були об'єктом теоретичної уваги, дискусій, досить суперечливих оцінок. Так, окремими дослідниками переоцінювався вплив концепцій Платона на позицію Мора, існували спроби залічити його до "християнських гуманістів" і перетворити на католицького святого, спрощено інтерпретовано ідею рівності й доброчесності. Об'єктивна оцінка спадщини Томаса Мора — "ворога нівелювання, посередності, людини, яка думає про те, аби в державі загального процвітання, побудованій на принципі справедливості, талановиті, морально досконалі люди займали б належне місце" — тим важливіша, що започатковане англійським гуманістом обґрунтування ідей утопічного соціалізму мало подальший розвиток, вплинувши на трансформацію гуманістичного світогляду у сферу соціально-політичної перебудови суспільства, удосконалення його морально-психологічного клімату. У цьому аспекті заслуговує на увагу теоретична спадщина видатного іспанського філософа й просвітителя Хуана Луїса Вівеса (1492—1540 рр.).

X. Вівес був автором більш як 50 праць, підтримував тісні зв'язки з Томасом Мором, намагався поєднати іспанську, англійську й французьку гуманістичні тенденції. Коло теоретичних проблем, котрі цікавили X. Вівеса, досить широке. Критикуючи середньовічну схоластику, він намагався створити філософську концепцію, в якій поєднувалися б релігійний і людський аспекти.

Розробляючи питання специфіки пізнавальної діяльності людини, X. Вівес наголошує на значенні досвіду, логічної аргументації, доказів для отримання об'єктивного знання. Саме людське знання іспанський гуманіст протиставляє як ортодоксальній релігії, так і магії, астрології як переконаний

їхній опонент.

Особливе місце в його доробку належить роботам з педагогіки й етики. X. Вівес розглядав педагогіку як науку про всебічне виховання людини, що ґрунтується на поступовому розвитку її природних здібностей. Виховання та освіта мають, на думку філософа, йти від простого до складнішого, ставити зрозумілу кінцеву мету. Освіта, виховання в теорії X. Вівеса органічно пов'язані з етичними проблемами. Смисл людського життя, вважав він, у щасті, а його можна досягти в суспільстві, яке базується на принципах справедливості. Іспанський філософ був прихильником монархії на чолі з освіченим монархом, котрий виконує волю "людської маси". X. Вівес намагається вирішити протиріччя між матеріальною нерівністю людей, їхньою обдарованістю та їхніми реальними потребами. Зрозуміло, що зняти протиріччя між цими трьома аспектами Вівес не зміг. Проте, чи не вперше в європейській культурі була продемонстрована складність функціонування певних моральних понять (рівність, справедливість, насильство, влада) у конкретних соціальних умовах.

Розвиток утопічного соціалізму триватиме до середини XIX століття, збагативши європейську культуру досвідом зацікавленого, небайдужого ставлення теоретиків до практичного вдосконалення суспільних структур. Важливе місце серед них займає творчість видатного італійського вченого Томмазо Кампанелли (1568—1639 рр.). Перебуваючи у в'язниці за спробу підняти повстання з метою визволення Італії від іспанського панування, Т. Кампанелла пише книгу "Місто Сонця" (1602 р.)у розвиваючи концепцію про ідеальне комуністичне суспільство.

Подальший розвиток утопічних ідей пов'язаний передусім з діяльністю французьких філософів Франсуа Буасселя (1728-1807 рр.), Клода-Анрі Сен-Сімона (1760-1825 рр.), Шарля Фур'є (1772—1837 рр.) та англійця Роберта Оуена (1771—1858 рр.). Гостра критика капіталізму, активна теоретична діяльність цих видатних гуманістів звернені в майбутнє, та, на жаль, позбавлені реальних, дійових зв'язків з конкретно-політичною ситуацією, скажімо, у тодішній Франції.

В історії французького утопічного соціалізму особливе місце належить Франсуа Буасселю, який відкриває плеяду французьких гуманістів, котрі брали активну участь у політичному житті своєї країни, намагалися втілити в повсякденне існування людей почуття гідності, високої моральності.

Сприйнявши ідеї Руссо, Мореллі та інших видатних просвітителів Франції, Ф. Буассель розробив шляхи формування нового суспільства, побудованого на моральній досконалості людини. Морально недосконала людина, на думку Буасселя, не може побудувати досконале суспільство, французький гуманіст був переконаний, що "золотий вік" людства ще попереду і прийти до нього можна через трудове виховання, прогресивні податки, організацію суспільних майстерень, активну трудову діяльність усіх здорових, працездатних членів суспільства.

Клод-Анрі Сен-Сімон походить з аристократичної паризької родини. У 19-річному віці брав участь у боротьбі за незалежність північноамериканських колоній проти Англії, він — учасник Великої Французької революції 1789—1794 років. У таких теоретичних працях, як "Записки про загальне тяжіння" (1813 р.), "Про промислову систему" (1822 р.), "Нове християнство" (1825 р.), Сен-Сімон розвиває думки про новий промисловий лад, провідною ознакою якого є праця всіх членів суспільства, а соціальне походження конкретного індивіда відповідає його праці. При цьому Сен-Сімон виступав за збереження приватної власності й за те, що саме великі власники повинні бути при владі. Діючи в інтересах усіх громадян, вони створюють рівновагу в суспільстві. Висловивши чимало плідних суджень щодо класової будови суспільства, можливостей планової економіки, створення всесвітнього об'єднання людей, він був думками спрямований у майбутнє. Саме там, у майбутньому, а не в минулому, вбачався йому "золотий вік" людства. "Всі люди — брати" — це переконання пронизує всю теоретичну спадщину Сен-Сімона.

Шарль Фур 'є — автор праць "Теорія чотирьох рухів і спільних доль" (1808р.), "Теорія всесвітньої єдності" (1822р.)""Новий господарський соцієтарний світ" (1829 р.) — поділяв історію суспільства на п'ять періодів: едемізм (земний рай), дикість, патріархат, варварство й цивілізація. Теоретично,вважав Ш. Фур'є, людство вже досягло рівня цивілізації, тобто епохи гармонії, щастя. Та на практиці життя людей не поліпшилося, а, навпаки, стало біднішим і драматичнішим. Причини цього Ш. Фур'є вбачав саме в природі капіталізму, в поділі суспільства на багатих і бідних, у використанні праці бідняків.

Вивчення капіталістичного суспільства привело ш. Фур'є до відкриття суперечностей у самих основах цього суспільства. Він розвиває думки про необхідність запровадження такого соціального порядку, за якого суперечливість, алогічність розвитку цивілізації буде знята. Справедливість суспільства зумовлена, на думку Фур'є, законом, яким має керуватися людство.

Відповідно до закону треба створювати трудові асоціації — фаланги. Маючи до 1500 членів, фаланги підрозділяються на серії й групи. На чолі фаланг стоять ареопаги — спеціальні ради, які спрямовують життя й діяльність людей. Кожний член серії або групи має повну "свободу задоволення пристрастей", змагається за краще виконання дорученої колективом справи. "Трудові армії" вдосконалять планету, її рослинний і тваринний світ. Ш. Фур'є мріяв про "планету Земля" з єдиною мовою, спільною територією, загальнолюдською культурою.

Англійський соціаліст-утопіст Роберт Оуен намагався поєднати у своїй діяльності теоретичні й практичні аспекти. Як теоретик Р. Оуен різко критикував "нерозсудливість" буржуазного суспільства, виступав за відміну приватної власності, висував і обґрунтовував ідею "розумного суспільства" — соціалізму. Найважливішими ознаками нового суспільства мають бути спільне володіння засобами виробництва, рівність прав і колективна праця.

Як практик Роберт Оуен намагався здійснити певні соціальні перетворення на прядильній фабриці в Нью-Ленарку (Шотландія), якою керував з 1791 року. Його нововведення передбачали скорочення робочого дня, відкриття дитячого садка, школи для робітників. Пізніше у США він заснував колонію-общину "Нова Гармонія", в життя якої мріяв утілити соціалістичні принципи. Проте досягти гармонії в общині не вдалося. І досвід Р. Оуена, й експерименти його послідовників (після смерті Р. Оуена в США було організовано близько 40 общин) не досягали мети з багатьох причин. Серед них можна виділити штучний характер побудови досконалого суспільства: теоретики моделювали це суспільство, не враховуючи реальних історичних умов, рівня політичної, морально-психологічної культури конкретних народів, до яких зверталися. Розрив між мрією і реальністю й призводив до непопулярності ідей соціалістів-утопістів.

Виявом гуманістичної спрямованості європейської культури можна вважати загальну тенденцію розвитку філософії, етики, естетики, мистецтвознавства, які стимулювали потребу в обміні набутим досвідом, знанням, почуттями, активізували практично-духовну діяльність людини. Гуманізм невід'ємний від здатності співпереживати, необхідності утверджувати в людському суспільстві колективізм, взаємодопомогу, духовну спільність.

Надзвичайно важливим для європейської культури булоXVII століття — початок класичної філософії Нового часу.Цей період пов'язаний з добою ранніх буржуазних революцій, започаткованих Нідерландською революцією 1566-1609 років. її реальний результат — незалежність Нідерландів від Іспанії і вивільнення промислового виробництва, торгівлі з пуг старого феодального ладу.