Розділ «Том X. Роки 1657-1658»

3. Оранди і всякі приходи з напитків [105], чинші грошові і десятини від худоби і стації — то все має віддаватися до казни й. ц. в-ва.

4. Воєводи не тільки в Ніжені, Чернігові, Переяславі і Білій Церкві, але і по інших містах аби пробували і жили постійно, городи ставили, і з тих волостей має іти всяка живність на тих воєводів і їx військо.

5. Стрільцям тим, що в Києві аби дано (грунти) на крамницю, на мешкання і на господарство («на пашню»).

6. Бихів, що піддався військові Зап. аби негайно зложив присягу ц. в-ву і царську залогу прийняв.

7. Митрополита київського як оберуть аби зараз післано на посвящення свят. патріархові.

8. На Запоріжжю аби було 10 тисяч вільних козаків таких, що нашими наймитами і підданими («холопями») були, і ми щоб з своїх городів їм давали на час платню і живність, а тих 50 тис., що поставлено було в нашім війську, вже кудись інде хочуть обернути.

9. Кудою має бути границя з ляхами, про це скоро дати відомість й. ц. в-ву.

«Досі царські статті. Об'являючи їх вам, ми старші, того від вас жадаємо, аби ви зібралися на раду і обсудивши прийшли до одностайної згоди, а тоді кожен сотник спише і нам надішле, — чи маємо бути в згоді з Ордою. А я вашу згоду надішлю до гетьмана, а гетьман до кримського царя і всієї Орди».

Друга цидулка поясняє останні слова, досить неясні, як бачимо: «Чи попустити ц. в-ву, чи при перших статтях стояти, дайте нам знати, як однодушно ухвалите. Хан кримський присилає до війська, просячи згоди і потвердження перемир'я з військом, — чи пристаєте всі на згоду з Ордою, щоб жити в нерозривнім братстві? Ви, панове сотники, зберіть отаманів і все товариство і міщан для повної ради про перемир'я з Ордою. Бо коли нас цар хоче драгунами зробити і з нас побор брати, а посилати на Запоріжжя — що там має бути 10 тис. війська то як хочете щоб було як перед тим бувало, то краще з Ордою миритись».

До «статтей» приписка: «Поти статті Гр. Лісницького полк. миргородського. Він ті статті (потім) велів відбирати по всім полку Миргородськім, по сотнях: Івана Василевича, писаря полку миргородського посилав відбирати» [106],

Коли можна ще дискутувати над тим, поскільки точно віддають ці копії обіжники розсилані в Миргородськім полку від Лісницького, то за автентичні статті Виговського те, що тут подано ніяк не можна вважати. Воно передає тільки те, що говорилося з приводу привезених з Москви царських пропозицій.

Але з різних сторін долетіли до нас такі відгомони: як розуміли і толкували собі нові наміри московського уряду і ті, котрих ці наміри налякали й викликали на бротьбу, і ті, які були готові собі ворожити з них якусь користь, і ті, нарешті, що хотіли зробити кар'єру, примазавшися до нової програми царського уряду. Як головні пункти розумілися:

Переведення козацького реєстру і обмеження козацької верстви цим числом; в агітації, для більшого ефекту фактичне число 60 тис. зменшилось: і в листах і промовах миргородського полковника Лісницького — що виступає в цім часі, по чигринських нарадах, найбільш яскравим противником нових московських планів, чи «нового договору», як говорилось, маємо тільки 10 тисяч, з тим додатком очевидно, що військо це стоятиме на Запоріжжі (а «в городах» очевидно будуть салдати і драгуни).

Хто не попаде до реєстру, має бути в міщанах, а хто не схоче нести міщанського тягла, а воліє військову службу, буде служити в драгунах і салдатах.

Відновляються всі податки, які були за польських часів з міщан і селян, вони збиратимуться до царської казни і з них будуть платити жалування реєстровим.

Відновляються в зв'язку з цим і оранди, і козакам відібрано буде право варити напитки на продаж, ухвалене на Чигринській раді.

По всіх більших городах будуть царські воєводи, вони переймуть на себе все правління.

Заводитимуться московські порядки, накажуть ходити по московському. З українських городів будуть виселяти на Москву, і на їх місце виводитимуть на Україну московських людей, як то діялось на Білорусі.

Митрополита цар пришле з Москви, і попів присилатимуть московських, а тутешніх забиратимуть на Московщину.

Миргородський міщанин Михайло Калениченко так переповідав в Путивлю, в жовтні, те що йому говорив Лісницький (очевидно ще перед корсунською радою): «Писав до нас цар, посилає свого боярина Трубецкого з військом і з ним воєводів, що будуть у нас по городах. Хоче цар наші вільності зламати і привести нас під свою волю. Хоче з нас збирати всякі податки, що йдуть з оранд і млинів на військо Зап., і з тих грошей давати платню (війську). Війська Зап. буде тільки 10 тис., а хто за тим останеться, будуть міщанами. А хто не схоче бути в міщанах, цар велить бути в драгунах і в салдатах. Цар в попереднім договорі з нами не устояв, але гетьман Іван Виговський і ми старшина вільностей своїх не уступимо, царських воєвод не хочемо - хочемо від царя відступити. Кличе нас до себе хан кримський на тім тільки, щоб ми вважалися підданими його, а податків ніяких не давали. Була про це у гетьмана і у старшини рада, і після тої ради полковники в своїх полках писали листи — по всіх городах цьогобічних, що в царськім підданстві, — що має бути 10 тис. козаків, а решта чи хочете бути салдатами чи драгунами? Ми, задніпрянські козаки, в такій неволі бути не хочемо, а коли ви хочете бути в царській неволі, як він хоче за новим договором, то ми, зложившися з татарами, будемо вас воювати» [107]. Тут очевидно зв'язано разом зміст кількох листів.