Розділ «Том X. Роки 1657-1658»

Говорив гетьман: [552] «В. государ міг би нас жалувати! в. кн. Литовське дав бог государеві, тому що ми, козаки від польського короля відлучились! А з королем після того що сталося?! А я в. государеві не зрадник, присягав йому двічі!

«Государевих людей треба було мені весною! А тепер як будуть государеві люди на мене наступати і буде між нами ворожнеча — тоді ні польський ні шведський король з в. государем миритися не схочуть!

«А як з В. Б. Шереметєвим з'їдуся, тоді в. государеві через гінців своїх дадуть знати, на чім договір учинено» (л. 186).

«Говорив гетьман і гетьманів батько Р. Корсакові: Як тебе в. государ посилав на службу (до Києва), ти перед ним похвалявся гетьмана Виговського взяти і до Москви привести. — Писав це гетьманові ваш москаль (так) з Києва» (189).

«Гетьманів батько говорив С. Яблонському: «Коли кн. Г. Г. (Ромодановський) з військом не вступиться і Барабаша не віддасть, буде у гетьмана з ним велика «ссора»; нехай вступиться і віддасть Барабаша! (187).

«Гетьман говорив: «Я цареві не зрадник, служив йому правдою, гетьман Б. Хм. і все військо Зап. за моєю намовою під його високу руку піддалось, «з волі, а не зза шаблі». Против государевого неприятеля я стояв і кров проливав. І государ обіцяв нам вольності додати проти давнішого, а не зменшити [553]. А тепер мене перед ним обмовили невинно, нібито я йому зраджую. Я государеві писав скільки разів, але думний дяк Алмаз моїх листів не доповідає цареві вірно: переписуючи зміняв як йому треба, і мені на мої листи ніякого указу не було. Став (Алмаз) в оборону Пушкаря — що цареві зрадив: вирубав царський город Чугуїв. Писали з Москви Пушкаря гетьманом війська й. ц. в-ва Запорізького, а досі двох гетьманів Зап. війська не бувало. А тепер прийшов в козацькі городи кн. Ромодановський, і з ним в спілці виступив Барабаш з тов., і теж пишеться гетьманом війська й. ц. в-ва Запорізького; городи козацькі руйнують і мене хочуть в неволю взяти, а козаків усіх записати в драгуни і салдати. Так мені заплатили за мою службу! Але я піду на Барабаша, і хто за нього заступиться, я того буду бити» (190).

«Б. М. Хитрово теж мені руку дав, що Пушкаря з бунтовщиками видасть, але збрехали, не видали, і та кров пролилася не від мене, бог пошукає тієї крові на тих хто то завів і тепер заводить.

«А до мене як царської милості не буде, я до іншого передамся, а в неволю не дамся! Наша свобода велика! Поляки над нами неправду чинили — так що з ними сталось? [554].

«А як буде государева милость до мене і до війська Зап. — звелить своїм ратним людям відступити, а Барабаша з тов. видати, то ми і далі раді стоять за й. ц. в-ва против неприятеля — де він скаже. (А інакше) як зашлю військо від Путивля і від границі навколо, так і кн. Григорію з Барабашем ніде буде дітися у мене» (191).

«Приїздив при мені (Яблонському) до гетьмана козак з Полтави з листом, що Барабаш пише до них універсали, велить аби приїздили до нього до Прилуки. А гетьман відгрожувався: «Коли до мене будуть далі від Барабаша приїздити, так я і тих руських людей, що з ними разом приїздитимуть, велю побивати. А котрі государеві люди приїздитимуть окремо, тим ніякого насильства чинити не велю» (187).

«Писав В. Б. Шереметєв обозному переяславському, аби до Києва приїхав на переговори — щоб гетьман до Шереметєва приїхав. Він того листа і стародубців двох відіслав до гетьмана, а гетьман сказав: «Як же обозний без мого відома до боярина поїде?» (186).

«Говорив нам гетьман: «Коли окольничий з військом государевим і Барабаш з дорадниками своїми на мене і на козаків наступлять, поневолі будемо боронитись». Черкаські козаки всі в зборі, стоять обозом коло городів: київський стоїть окопавшись за версту від Києва, ніжинський від Ніжена за 5 верст. Також у зборі полки: білоцерківський, канівський, переяславський, корсунський, черкаський, чигринський і Орда — кажуть, що стоїть їх за 5 верст від Чигрина 30 тис. Нечай з своїм полком теж на поготові. Городи укріпляють: в Ніжені копають рів і дуби ставлять. В Бахмачі [555] ставлять дерев'яний город. А в Борзні мене (Яблон.) через город і не пустили» (184).

«Як я з полк. Корсаком їхав до Чигрина, в городах і по дорозі (бачили), як черкаси, багато, з жінками і дітьми, з майном і з худобою з-за Дніпра [556] тікали в черкаські городи, з страху перед приходом окольничого (Ром.) і Барабаша з військом — хоч досі не було їм ніякого насильства від государевих людей. А як я (Ябл.) їхав з Києва до Москви і приїхав до Ніжена [557] — тоді багато ніженців, почувши, що кн. Гр. Гр. з військом відступив, поїхало з Чигрина до дому» (188).

«Ченці в Києві й по інших городах розмовляли зо мною (Ябл.) і розпитували про Соловецький монастир: бояться, що буде їм туди заслання. Київські міщани все майно вивозили з міста до монастиря: бояться війни від царських ратних людей. Також і черкаси Київського полку».

До цього додає ще кілька подробиць одписка Шереметєва 30 с. с. серпня, котрою він повідомляв царя про поворот цих посланців — Корсака і Яблонського від гетьмана і привезені ними відомості [558]: тут згадано таке, що потім не війшло до зізнань Яблонського в Москві:

Барабаш розсилає універсали й пише себе гетьманом війська Зап. Корсакові і Яблонському гетьман показував ці універсали, Корсак їх бачив і читав: Барабаш пише в них себе гетьманом війська Зап.

Гетьман домагається, щоб Ромодановський з військом з черкаських городів вийшов і Барабаша з товаришами, 15 чоловіка, йому видав. Коли не відступить і не видасть, а буде за Барабаша стояти, Виговський буде битися з Ромодановським і Барабашем. А Київ хоче обложити, воду одвести, і голодом нас виморити. За Дніпро послав багато полків і сам незабаром туди хоче йти. Татар посилає під Білу Церкву, а відти мають перейти вище Києва за Дніпро. Іншим полкам велить обійти (заступати) Ромодановського від Путивля. Був у нього при Корсаку і Яблонському капітан Касагов від Ромодановського, і гетьман говорив йому з великим гнівом [559], щоб кн. Г. Г. одійшов з військом під Путивль і Барабаша з тов. йому видав: коли не відійде і не видасть, гетьман буде з ним битись.

«Та й інші слова (погрози) з полк. Корсаком і кап. Степаном (Ябл.) переказував — тільки тих слів до одписки не писали, щоб в черкаських городах не вчинили з гонцем чогось недоброго і відписки від нього не відібрали».

За два дні перед приїздом Корсака Шереметєв послав ще такі відомості, зібрані з ініших джерел [560]. «В Києві і по всіх черкаських городах з наказу гетьмана полковники збираються з усіми полками. Кажуть, що ми до Києва прийшли, а Ромодановський з Барабашем іде на те, щоб з ними битись. Пушкаренки нібито збирають гультяйство з винниць і буд, і з усіх городів всякого стану люди в страху від того тікають.

«Тепер гетьман звелів полковникам білоцерківському, браславському, уманському, корсунському, канівському з усім полком сходитися і чекати його під Богуславом. Київський полк стоїть під Києвом, ніженський і чернігівський під Ніженом, і переяславський іде також під Ніжен. Для чого збираються, і куди хоче іти гетьман, напевно не знати, але так кажуть, що хоче йти на государевих людей і на Барабаша».