Розділ «Том X. Роки 1657-1658»

Чи мають бути при воєводах піддячі, і відки їх визначати: з московських приказів чи провінціальних?

Від кого мають ті воєводи прийняти городи і кому дати про це наказ?

Чи доручити воєводам ремонт городів і острогу? чи мають ставити нові городи, і на кого ту роботу розкласти?

Чи мають воєводи відати службу місцевих «служилих, жилецких і уездных людей» (людності міської і повітової) і ними правити? Чи мають судити в скаргах місцевих людей на воєводських людей і навпаки?

Чи мають збирати гроші і збіжжя на государя, з яких людей і як саме?

Куди мають посилати одписки (реляції) — чи київському воєводі, чи безпосереднє до московських приказів?

Чи мають зноситися з гетьманом і як? [377].

Взявши під увагу ці й інші питання, розрядний приказ виробив взірцеву інструкцію воєводам і проекти сповіщень полковникам; заховався наказ стольнику Чірікову, призначеному до Полтави і сповіщення полковнику Пушкареві, з датою 26 квітня с. с., що орієнтує нас в хронології цієї роботи, і між іншими паперами — запись царського наказу, що не пізніш 23 с.с. воєводи повинні бути вислані [378].

Загальне переведення нової московської адміністрації на Україні було доручене одній з найбільших московських фігур — бояринові Василю Борисовичу Шереметєву. Наказ їхати на Україну, до Києва і занятись переведенням козацького реєстру, переписом доходів і організацією їх збору дано було 6 (16) квітня [379], в тіснім і очевиднім зв'язку з призначенням воєводів; але та інструкція, що ми маємо, без дати, вироблена була очевидно паралельно з наказами воєводам, не раніш травня н. ст. — бо виходить з відомостей і бажань заявлених місією Лісницького; організаційні доручення переплітаються з політичними, подиктованими останніми подіями, останніми відомостями привезеними посольствами Виговського і Пушкаря [380]. Тому нам прийдеться в цілості оглянути його далі, після того як познайомлюся з цими переговорами, а тут я тільки відзначаю паралельну роботу приказів над цими різними сторонами нового адміністративного плану: організації воєводського правління, переведення реєстру, оподатковання людності на царя. Зараз у наказах воєводам ми побачимо ув'язку цієї воєводської адміністрації з дорученнями даними Шереметеву. Очевидно тоді ж уже передбачалось, що він займе місце Бутурліна в Києві як голова нової московської адміністрації України.

З планом нової адміністрації знайомить нас оцей наказ стольнику Чірікову як полтавському воєводі, що має на собі поміти, що такі накази дані всім воєводам «Черкаських городів» [381]: Воєводі наказувалося взяти призначений для Полтави контингент салдатів з Білгорода і не гаючись іти до Полтави. Наперед послати полтавському полковникові повідомлення, щоб він приготовив кватири і все потрібне. Прийшовши до Полтави іти насамперед до соборної церкви, поставити своїх салдатів коло церкви «строєм», а самому з старшиною свого гарнізону і певною скількістю салдатів іти до церкви, закликати туди козацьку старшину і «поспільство», і відправивши молебень, сказати до зібраної людності промову. В ній пояснити, що цар посилає своїх воєводів до черкаських міст, згідно з проханням, що висловив гетьман і старшина на раді в Переяславі («били челомъ чтобъ государь пожаловалъ, велЂлъ во черкаскихъ городЂхъ быть своимъ воеводамъ»!), — та й полтавський полковник просив цього ж, бувши у Хитрово. До Полтави цар визначив його, Чірікова, і полковник, старшина і козаки мають жити з ним у згоді (въ совЂтЂ). По цім передати царську грамоту, ним привезену — щоб її прочитано перед усіма наголос. По цім розпустити салдатів по кватирах, наказавши їм твердо, щоб жили «бережно, смирно и дурна никаково и задоровъ не чинили». А другого або третього дня прикликати до себе полковника, бурмістрів, війтів та інших визначних людей і пояснивши їм справу об'їхати з ними город і острог, оглянути укріплення: «який город і острог, і чи глибоко окопаний рів».

Коли укріплення слабі, на випадок облоги непевні, сказати полковникові, бурмістру і всій іншій старшині, щоб поправили їх працею місцевої людності, з огляду на небезпеку від поляків і татар. Почати роботу насамперед працею салдатів і нагадувати старшині, щоб присилали на роботу своїх людей. Армату, яка знайдеться, сказати полковнику відповідно розставити в городі й острогу, рахуючися з потребами оборони. А докладну опись укріплень, і про свої розпорядження — повне звідомлення послати до Москви і до Києва, В. Б. Шереметеву, котрому «велено відати Полтавою» (ближче - московською залогою її) і полтавський воєвода повинен виконувати його розпорядження.

Далі такі розпорядження щодо постійної адміністрації. Воєвода в порозумінні з полковником і магістратом має організувати варту в городах і острогах. Має об'явити полковникові, війтові і всій старшині, що такий царський наказ: де в городах царські воєводи, там воєводині стрільці і салдати стережуть замок і місто («город» і «острог») вдень і в ночі, а на ніч для безпечності брами замикаються. Так пояснивши їм воєвода має визначити варту («караулы») і порядок замикання брам (котрим він мав узяти місто фактично в свою воєнну окупацію).

«Коли козаки або міщани будуть йому скаржитися на государевих людей в якихнебудь кривдах, має (воєвода) давати їм суд, слідство переводити і всяку управу давати, стримувати від лихих учинків і за проступки карати, відповідно до вини і до людини. Коли ж тільки государеві люди будуть скаржитися на кривди від козаків і просити управи, має (воєвода) посилати жалібника з своїм чоловіком до полковника і говорити йому, щоб він без проволікання учинив розправу з козаком, на котрого скарга, а він, воєвода так само безпроволочно, дасть усяку управу, коли буде скарга на царських людей присланих з ним до Полтави. А позатим не має він мішатися до ніяких тамошніх справ без государевого указу».

Має слідити за всім, що діється, розвідувати про польські і кримські справи, і що буде діятися між Пушкаренком і Виговським з його полковниками.

«Коли б між ними починався якийсь бунт, то всяко їх відводити від того, доводячи, що без волі царської вони нічого не повинні робити і бунтів їм заводити не годиться, та всяко промишляти, щоб між ними був спокій і ніякої ворожнечі». Про все доносити Шереметєву, а в важніших справах і до Москви і до Білгорода, і по всіх городах воєводам і полковникам. Коли приходитимуть листи від гетьмана і полковників, то в важніших справах відсилати до Шереметєва, і так посланцям відповідати, що всякі царські справи доручені Шереметеву яко «київському воєводі», і до нього треба звертатись, а він, воєвода, то виконає, що Шереметєв йому напише.

«А конче жити з великою обережністю, до полковника, старшини і козаків держати ласку і добрий привіт, в нічім не сваритись, не шукати собі користі за нарушення государського діла, хабарів не брати» і т. д.

Далі секретна «Память»: «Будучи в Полтаві довідатися потайки, так щоб ніхто того не знав, хто тепер збирає в Полтаві з усяких товарів мито («пошлину») і арендні гроші з млинів і всяких інших промислів, і на кого збирають: на гетьмана чи на полковника, чи на які небудь військові витрати, або бурмістри й війти користуються ними самі? Скільки тих доходів може зібратися на рік в Полтаві і в городах Полтавського полку і скільки тих городів у Полтавському полку і як вони звуться? Як у них відправлялися суди попереду, як вони були за корольом, яким правом? Які були у них королівські уряди, якими справами вони завідували і які доходи збирали на короля в грошах і в збіжжі? Скільки тих грошей і збіжжя збиралося на рік і як їх до короля відсилалося? І про всякі інші звичаї — як робилося за короля, що з того їм подобалось або не подобалось, і як вони тепер живуть — чи по-давньому, чи полковники позаводили щось по-новому, і те що ново заведене подобається їм чи ні? Про це все розвідати добре і спитати докладно, пунктами і відослати ту розписку в розряд» [382].

Такі записки були б дуже цінні — тільки воєводам їх списати не довелось, а нам ця інструкція цікава тим, що виявляє в царському уряді бажання далі повести розвіди в тім напрямі, що зазначився був уже під час клопотань міських депутацій в Москві літом 1654 р. — виключити з міського життя козацькі впливи, і повернути те що загарбали козаки і козацькі уряди з спадщини узурпацій старостинських, католицьких кляшторів та біскупств і т. д. Царський уряд рішив пошукати через нових воєводів старих передкозацьких, симпатичних для людності практик, котрі він міг би, вступаючи в колишні прерогативи королів використати для безпосередніх зв'язків з міщанством - минаючи козацьку верству й її урядників та всяко обмежуючи присвоєні ними від часів революції впливи на міське життя.

Тепер виберемо з наказу В. Б. Шереметєву те що доповняє цей образ нової адміністрації проектованої царським урядом. Я зазначив, що цей наказ вироблявся паралельно з наказами провінціальним воєводам. Хоч в останній редакції він нібито виходить з бажань гетьманських, привезених Лісницьким: гетьман через нього просив царя, щоб у військо Зап. прислано від царя комісарів, які б завели 60-тисячний реєстр, і це нібито відогріло стару, але занедбану справу реєстра, про котру говорилося з військовими послами в 1654 р., — але ще тільки дипломатичний підхід. Так як посилаючи воєводів цар представляв це так нібито він виконує прохання гетьмана і старшини, заявлене на Переяславській раді перед Хитрово. І посилка воєводів, і реєстрація війська і збір доходів на царя — все це були справи підняті попереднього року перед Тетерею в Москві, і московський уряд розробляв цей план нової організації України цілком незалежно від того що говорилося в Переяславі в. лютім, і що привіз Лісницький в квітні. Накази провінціальним воєводам й інструкція Шереметеву це два моменти цього плану.

Приїхавши до Києва, коли на Україні буде спокій і ніщо не перешкоджатиме організаційним справам, Шереметєв має викликати до себе Виговського, щоб він приїхав взявши з собою полковників та іншу старшину, скільки буде вважати потрібним. Коли вони приїдуть об'явити їм царську волю — щоб вони зробили перегляд (смотръ) війська, вибрали в реєстрові козаки 60 тис. таких, що служать здавна, а таких, що пописалися козаками недавно з міщан або селян — тих повернути в давніший стан. А коли когось в реєстрі не стане, мають полковники на місце таких убулих висувати також старих служилих козаків — аби число війська Зап. було завсіди незмінне, і воно завсіди було готове на службу, куди звелить ц. в-во. Так поговоривши, нехай полковники і з козаків — кому це буде доручене, без проволікання виберуть козаків і зладять реєстр та підпишуть його гетьман, полковники і вся старшина. Тоді чи тих усіх 60 тис., чи тих котрі не присягали ще [383] — привести до присяги — поговорити про це з гетьманом, вважаючи на тамошні справи. А реєстр [384] з підписами прислати до Москви, а у себе лишити копію. Тих же козаків, що зістануться за реєстром в лишку, поговоривши з гетьманом — приставити до ріллі, а котрі заможніші (полутче) — в міщани. «Все те зробити по згоді з гетьманом і полковниками і щоб чернь то знала — щоб було надалі певно і постійно».