Розділ «Том X. Роки 1657-1658»

Історія України-Руси. Том X. Роки 1657-1658

«Як серби приходили з наказу Виговського, щоб мене взяти і розстріляти разом з іншими 24 козаками, а город засісти, так я виїхав щоб їх спам'ятати: чого це вони наступають? Це ж зрада проти государя! А вони не давши собі говорити, ударили на мене. Тоді я велів війську боронитись, і бог їх покарав: вигнано їx з государевих городів».

Наступного дня Байбаков з Пушкарем були на богослуженню в монастирі воздвиження і потім на обіді у ігумена, що завів розмову в тон пушкаревих ревеляцій: «Виговський роздає государеві городи лютрам, що йому служать, а тими людьми розпоряджає швед: як заволодієте тими городами твердо, тоді зробіть кінець Пушкареві, а тоді взяти Київ, посадити там князем Ракоція, й потім іти на царські «руські городи». А Пушкар і військо і чернь служать цареві вірно і нічого лихого не мислять».

По цім, 31 н. с. березня Байбаков поїхав з Полтави, взявши від Пушкаря подорожній лист, в якім значилося, що він їде разом з Іскрою, посланцем Пушкаря. По дорозі він ще записує кілька розмов на тему вірності Пушкаревого війська і зради Виговського. За московською границею удалось їм випередити Лісницького, що 6 н. с. квітня поїхав з Путивля, двома днями перед Байбаковим і Іскрою; але коли вони приїхали до Калуги, виявилось, що там єсть наказ — не давати Пушкаревим посланцям коней перед Лісницьким, не знати, чи був такий делікатний наказ з Москви, чи Лісницький про це постарався на місці, — тільки аж 22 н. с. квітня вони могли одночасно з ним виїхати з Калуги до Москви. В Приказі вони заявилися 27 н. с. квітня — того дня подали свої «статті» і мабуть таки чи не випередили Лісницького, бо той подав свої статті 1 н. с. травня. Такі перегони вчинили наші земляки перед московським урядом!

Московські проекти інструкції, проекти інструкції провінціальним воєводам, проект інструкції Шереметєву.

В Москві тим часом, в середині квітня н. с. ішла підготовка нової адміністрації України — головно на підставі відомостей привезених Хитрово. В сумі вони були сприятливі для Виговського; безсумнівно підняв цей сприятливий настрій своїми розговорами також Максим Филимонович. Московський уряд постановив взяти Виговського в свою опіку. Коли були за ним якінебудь прогрішення, з тих, що закидали йому барабашівці і пушкарівці, — «виговорити» йому це і взяти обіцянку, що він більше того не повторятиме. На будуче посадити при нім свого резидента для контролю і запобігання можливості повторення подібних самовільних і нелояльних вчинків, а головно — обсадити Україну мережею своїх воєводів з залогами, прибрати до рук адміністрацію, війти в безпосередній зв'язок з міщанством і черню. Одним словом - використати усобицю і класову боротьбу, що так яскраво виявилася в останніх змаганнях між старшинською партією Виговського і пушкарівцями, на те щоб «Малую Россію к рукам прибрать».

На жаль в цім менті як і в інших для нас пропала вся закулісова сторона цих актів: дискусії, мотивовання, підготовка — тільки голий скелет канцелярських актів, і то розуміється — в убогих останках, з котрих мусимо вимірковувати хід подій, мотиви і наміри.

«3 квітня велів государ бути в своїй службі воєводами в черкаських городах:

      в Білій Церкві Григорій Сафонов,

      в Корсуні Оверкій Болтін,

      в Ніжені Степан Бутіков,

      в Полтаві стольник Олексій Чіріков,

      в Чернігові стольник Ондрій Дашков,

      в Миргороді Никифор Поленов.

«4 квітня велів в. государ послати ратних людей до черкаських городів, де мають бути воєводи: до Білої Церкви з Києва 300 салдатів, до Корсуня з Києва також 300 салдатів, воєводи мають їхати по них до Києва і взявши їх у Києві їхати до тих городів» [375].

З пізніших постанов довідуємося, що лівобічні залоги — в Полтаві й Миргороді по 300 салдатів, в Чернігові і Ніжені по 200, мали бути вислані тимчасово з білгородських контингентів, в серпні мали бути вони замінені новими посилками [376].

З приводу цих резолюцій в приказах поставлено цілий ряд детальних питань: яку послати до тих міст армату, скільки арматного запасу, як великі «вістові дзвони» і т. д.

Чи мають бути при воєводах піддячі, і відки їх визначати: з московських приказів чи провінціальних?

Від кого мають ті воєводи прийняти городи і кому дати про це наказ?

Чи доручити воєводам ремонт городів і острогу? чи мають ставити нові городи, і на кого ту роботу розкласти?

Чи мають воєводи відати службу місцевих «служилих, жилецких і уездных людей» (людності міської і повітової) і ними правити? Чи мають судити в скаргах місцевих людей на воєводських людей і навпаки?

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України-Руси. Том X. Роки 1657-1658» автора Грушевський Михайло на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Том X. Роки 1657-1658“ на сторінці 26. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи