VI. Боротьба за і против унїї по її проголошенню, в житю і письменстві

Історія України-Руси. Том VI. Житє економічне, культурне, національне XIV-XVII віків

Вилучивши шкільництво (див. прим. 5) і чималу лїтературу про брацтво, зібрану низше (в прим. 13), те, що маємо по за тим, головно займаєть ся релїґійною боротьбою в житю й письменстві, особливо сим останнїм. Загальний погляд (компілятивний) на культурне житє в звязку з сим лїтературним рухом дає цитована праця Архангельского Борьба съ католичествомъ и западнорусская литература конца XVI — первой половины XVII вЂка (чтенія московські 1888, І), також Ильинского Югозападное русское общество в концЂ XVI в., 1891. Перший перегляд полємічного письменства, починаючи від унїї 1596 р., дав Коялович у своїй працї Литовская церковная унія 1859, т. І (п. т. ЗамЂчанія объ источникахъ для исторіи литовской церковной уніи) — перегляд досить побіжний, і розумієть ся — ще дуже недокладний. Значно більшим матеріалом розпоряджав м. Макарій, але він вплїтав звістки про лїтературну полєміку в свій огляд церковних відносин, не вилучаючи їх в якісь спеціальнїшій екскурси (т. IX, 1879 р., X, 1881). Більше компактні, але дуже короткі звістки у Чистовича Исторія западнорус. церкви т. II, 1884. Загальний погляд на релїґійну полєміку другої пол. XII в. дав Завитневич в своїй розвідцї Палинодія Захаріи Копистенскаго и ея мЂсто въ исторіи западно-русской полемики XVI и XVII в. (Варшава, 1883) і десять лїт пізнїйше А. Брікнер в статї: Spory o unię w dawnej literaturze (Kwart. histor. 1896) — під сим титулом подано перегляд полємічної лїтератури від першого видання книги Скарґи до кінця XVII віка. Сї короткі огляди одначе далеко не вичерпують справи, й повно та науково зроблений огляд полємічної лїтератури зістаєть ся завданнєм будучности. Біблїоґрафічний перегляд друків і рукописного матеріалу другої пол. XVI і першої XVII в. дає Архангельский в цитованій працї — перегляд небезвартостий, але уложений на жаль так, що з нього користати дуже тяжко.

З спеціальнїйшого вкажу насамперед цитовану вже нераз статю проф. Петрова Западно-русскія полемическія сочиненія XVI вЂка Труды кіев. дух. акад. 1894, II-IV, що займаєть ся першими стадіями релїґійної полєміки XVI в., і статю проф. Сумцова про полєміку за калєндар: Историч. очеркъ попытокъ ввести въ юж. и зап. Россію григоріанскій календарь (К. Старина 1888, VI). З чималенької лїтератури писань Івана Вишенського ми головнїйше уже знаємо; її складають: статя С. Л-ова в Подольских еп. вЂдомостях, 1875, Сумцовъ Іоаннъ Вишенскій, южнорусскій полемистъ начала XVI ст. (К. Старина 1885, VI), Франко Іоаннъ Вишенскій, новыя данныя для оцЂнки его литературной и общественной дЂятельности (ib. 1889, І), И. Житецкій Литературная дЂятельность І. Вишенскаго (ib. 1890, VI), Франко Іван Вишенський і єго твори, Льв. 1895 (і маленький причинок іще в т. XXXVI Записок наук. тов. ім. Шевченка), Кримський І. Вишенскій, єго жизнь и сочиненія (К. Стар. 1895, IX-X, з поводу працї Франка). Критичний розбір лїтератури звязаної з унїєю 1596 р. подають працї присьвячені сїй унїї (вичислені в т. V прим. 11). Важнїйші моноґрафії про Скарґу й його писання вказані вище на с. 475. Кілька праць присьвячено крім того найвизначнїйшій памятцї сеї полєміки — Апокрізісу Філялєта: Апокрисисъ Христофора Филалєта въ переводЂ на современный русскій языкъ, К., 1870 — вступна статя і примітки Малишевского; Скабалановичъ Объ АпокрисисЂ Христофора Филалета, Спб. 1873; Голубевъ Библіографическія замЂчанія о нЂкоторыхъ старопечатныхъ церковно-славянскихъ книгахъ преимущественно конца XVI и XVII ст. (Труды кіев. дух. акад. 1876, I-II) — тут критичний перегляд поглядів Скабалановича про особу Філялєта, авторство Апокрізіса й біблїоґрафічні замітки про ріжні друки. Про лїтературну дїяльність Потїя статї проф. Студинського: Хто був автором 'Аντίρέησις- а? 1900 (Записки Н. т. ім. Ш. т. XXXVI), Pierwszy występ literacki Hipacyusza Pocieja, 1902, Ze studyów nad literaturą polemiczną, 1906 (Rozprawy wyd. filol. т. 43) — про Потїя як перекладчика на руську мову книги Скарґи Synod Brzeski і полєміку його з Піґасом? і вступна розвідка до V т. Памят. україн. мови — тут особливо про полєміку Потїя з Клириком Острозьким і про особу сього останнього. Про писання Зизаніїв крім старої працї Лилова О такъ называемой Кирилловой книгЂ, Казань, 1858, новійші статї: БЂляновскій Стефанъ Зизаній (Волын. епарх. вЂдом. 1887), Ильинскій Большой катехизисъ Лаврентія Зизанія какъ учено-литературное произведеніе (ib. 1893). Про «Пересторогу» дві статї: Франка Z dziejów soboru Brzeskiego 1569 r. (Kwart. histor. 1895) і Студинського Пересторога, руський памятник початку XVII віка, 1895, та йогож критичні замітки до працї Франка: Причинки до історії унїї (Правда 1895 і осібно). Про Мел. Смотрицького крім старої книги Суші Saulus et Paulus (Romae, 1666), передр. Мартиновим в Парижі в 1864 р. п. т. Vita M. Smotricii auctore Iacobo Susza, статя тогож Мартинова в книзї: Кирилло-меθодіевскій сборникъ; Еленевскій Мел. Смотрицкій (Прав. обозр. 1861, VI), Засадкевичъ М. Смотрицкій какъ филологъ і більші уступи в працях Голубева (П. Могила, І), Пелеша (Geschichte der Union), Харламповича (Школы).

Лїтература про Василя-Константина Острозького й його родину

Та позиція, в яку обставини поставили кн. Острозького, спричинила велику увагу для нього і серед сучасників і в пізнїйших часах. В найгірших часах для української суспільности й православної церкви його могутність, сила, впливи служили моральною підпорою й потїхою православним, і пізнїйші поколїння переховали повну вдячности й піетизму память для сеї опіки князя. Вираз їй дає в своїй Палїнодії Копистенський, присьвячуючи давно вже умершому князю характеристику повну похвал його особистим прикметам і заслугам, переняту незвичайним поважаннєм і піетизмом, як до ідеальної людини[1934]. І сей традиційний погляд перелетїв через столїтя й задержав ся, по всїх зїдливих критиках до к. XIX в. — вкажу напр. статю пок. Лебединцева (1883), де автор не тільки дає йому місце серед першорядних українських дїячів «поруч з великим вождем народнїм Б. Хмельницьким і славним учителем м. П. Могилою», а й представляє його як чоловіка «даровитЂйшаго и совершенЂйшаго во всЂхъ отношеніяхъ». Антітезу дає зїдлива й стороннича критика Кулїша, що так само односторонно старав ся представити кн. Василя нужденним нулем з кождого погляду. Такого неприхильного погляду, хоч не в так різких формах, держать ся письменики католицького і унїятського напряму як Лїковский і Студинський, тим часом як Уманець пробує глянути на Острозького як на репрезентанта свого часу й суспільної верстви, аристократа індіферента, скептика і раціоналїста, скорше в дусї скептичного XVIII, нїж релїгійного XVI в.

Наводжу новійшу лїтературу: Четыркинъ ДЂятельность кн. Острожского въ пользу православія (Волын. епарх. вЂд. 1872). Костомаровъ Кн. Константинъ Константиновичъ Острожскій (Русская исторія въ жизнеописаніяхъ т. І — властиво історія релїґійної боротьби, звязана з особою О., характеристики нема, чимало помилок). Кулїш Исторія возсоединенія Руси, особл. т. І гл. IX (вістре звернене против Костомарова, але Кулїш опираєть ся на нїм і повторяє його помилки) й Исторія отпаденія Малороссіи, І гл. І. (Теоф. Лебединцев) Къ портрету кн. К. Острожскаго (К. Старіна 1883, XI). Студинскій Пересторога, 1895. Likowski Unia brzeska, 1896. Харламповичъ Острожская прав. школа, 1897. Уманець Князь Константинъ-Василій Острожскій (Рус. Архивъ 1904, IV).

З иньших членів родини Острозького має чималу лїтературу його сестриниця Гальшка і невістка Беата. Траґічна історія Гальшки не раз розроблювала ся і в науковій і в белєтристичній формі (див. Deiches Halszka z Ostroga w dramacie i historyi, краківський Swiat 1891 і осібно); більш наукові оброблення: Przezdzecki — Nakęski Elżbieta ks. Ostrogska (Bibl. Warsz. 1862, IV), Przezdziecki Jegiełłonki polskie II (Przygody Halszki Ostr.) i V (Beata z Koscieleckich); Шараневич Гальшка кн. Острогска, 1880 (з Зорі); Саrо Beata und Halszka, eine polnisch-russische Geschichte aus dem XVI Jhn., 1883. Єсть спеціальна статя також про спадкоємницю Острозьких, внучку Кн. Василя Анну-Альоізу: Ор. Левицкій Анна-Алоиза кн. Острожская (К. Стар. 1883, XI).

Брацтва

Визначна культурно-національна й полїтична роля, відограна брацтвами, стала звертати на них увагу дослїдників з середини XIX в., коли опублїкованнє більших мас документального матеріалу з XV віку взагалї кинуло більше сьвітла на внутрішнє житє України й Білоруси в тих часах. Перша моноґрафія: Зубрицького ЛЂтопись львовскаго ставропигіальнаго братства по давнимъ документамъ составленная, написана десь в початках 1840-х рр. (видана в Журналї Мин. Нар. Просв. за р. 1849, в т. 62) не йде в рахубу[1935]. Се дїйсно тільки лїтопись: під роками переповіджений документальний матеріал, до якого й досї приходить ся заглядати, бо документальний той матеріал, починаючи з перших років XVII в., і досї не виданий, — але се нїяк не історія брацтва. Питаннє про початки і розвій брацької орґанїзації поставили дві працї, видані майже в тім самім часї, незалежно від себе, — се була статя Соловйова: Братчины (Рус. БесЂда 1856, IV) і книжка свящ. І. Флерова: О православныхъ церковныхъ братствахъ, противоборствовавшихь уніи въ юго-западной Россіи въ XVI, XVII и XVIII столЂтіях, Спб., 1857 (на неї інтересна рецензія Бєляєва в Рус. БесЂдї 1858, І). Сї працї зазначили два напрями в обясненню початків брацтв: Соловйов звязав їх з староруськими братчинами, з старословянським родовим житєм. Флєров, виходячи з обставин їх розвою на Українї й Білоруси, виводив їх з цехових орґанїзацій. Погляд Флєрова був потім підтриманний і дальше розвинений статями Кояловича — Чтенія о церковныхъ западно-русскихъ братствахъ (День, 1862 і осібно), і Скабалановича Западно-европейскія гильдіи и западно-русскія церковныя братства (Христіанское Чтеніе 1871, II). Ся друга статя була важна тим, що вона сягнула до форм старших, нїж цехова орґанїзація XV віка, і звязала брацтва з формами старого родового житя, отже иньшою дорогою, слїдами нїмецьких учених (Вільди головно) підїйшла до того погляду, який зазначив Соловйов. Ширше розвинула сей погляд Ол. Єфименко в своїх статях Южнорусскія церковныя братства, историко-этнографическій очеркъ (Слово, 1880, X-XII). Іґноруючи ті історичні обставини, ті суспільно-юридичні форми, в яких розвивало ся українське (та білоруське) житє, вона постарала ся звязати брацтва XVI в. з иньшими формами брацьких орґанїзацій українських і иньших словянських, і прийшла до виводу, що в українськім народї «принціп братської орґанїзації знайшов особливо вдячний ґрунт для свого приложення і розвою» (Юж. Русь І с. 108). Осьвітленнє, очевидно, вийшло ще більше одностороннє, як у тих, що в українських брацтвах бачили тільки відбитки західнїх корпораційних орґанїзацій.

Модифікацію тих поглядів, які виводили брацтва з історичних обставин українського та білоруського житя XV та XVI в. дав проф. Голубев в книзї Исторія кіевской духовной академіи (1886): не заперечуючи впливів цехового устрою, він перенїс центр ваги в брацькій орґанїзації на права патронату (церковныя братства — по нашему мнЂнію — суть не что иное какъ розвившійся подъ вліяніемь благопріятныхъ условій коллективный патронатъ — с. 83). Ся гадка, висловлена загально, не приложена до ґенетичного розвою, може завдяки власне сїй загальности була прийнята й пізнїйшими дослїдниками — Харламповичъ Школы, Крыловскій Львовское Ставропигіальное братство (1904); в останнїй (взагалї дуже слабо зробленій) висловлена цїнна гадка про анальоґії українських брацтв з пізнїйшими грецькими. Иньша, також слаба з наукового боку книжка Папкова «Братства. Очеркъ исторіи западно-русскихъ православныхъ братствъ», 1900 (і йогож Древнерусскій приходъ, 1897) підносить звязь брацтв з староруською парафіальною орґанїзацією і з старими медовими брацтвами. Гадки Папкова розвиває компілятивна статейка проф. Кедрова Древне-русскія братства (Рус. Архивъ, 1901, II), звязуючи їх з поглядами Скабалановича.

Се була б і вся важнїйша лїтература про брацтва — лишаючи на боцї статї вповнї компілятивні й неінтересні з наукового боку, та ще такі працї, які говорять лише про пізнїйші останки й пережитки братської орґанїзації (статї Сребницького, В. Василенка й ин.).

Наступний розділ:

Слівце на вихід тому

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія України-Руси. Том VI. Житє економічне, культурне, національне XIV-XVII віків» автора Грушевський Михайло на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „VI. Боротьба за і против унїї по її проголошенню, в житю і письменстві“ на сторінці 11. Приємного читання.