Розділ «Частина друга Документи»

Польський адміністративний апарат має більше кваліфікованих працівників, які бездоганно виконують свої обов'язки. Але про кожного можна сказати, що найперше дбають про себе і лише потім — про спільне добро. Тому в кожному адміністративному осередку є зловживання. І за гроші можна все дістати. В адміністрації працюють виключно поляки. Українців узагалі не приймають, підозрюючи кожного у співпраці з УПА.

У жовтні польська адміністрація видала такі розпорядження:

1. Про проведення перепису всього населення.

2. Про забезпечення населення новими документами.

3. Про оголошення до реєстрації у термін до 15.10 ц.р. у Леську і Саноку чоловіків 1926–1929 років народження.

4. Про добровільну згоду на виїзд на Повернені землі.

5. Про заборону виходити з дому після 17 години.

6. Про завчасну заготівлю палива, бо зимою доступ до лісу буде заборонений.

7. Про добровільний продаж визначеної кількості картоплі.

8. Про визначення кожним селом варти з 4 осіб і щоденне інформування ВП, чи не проходили бандерівці.

9. Про заборону приймати у хатах і годувати бандерівців.

10. Про виявлення родин з трьома і більше дітьми.

МО-УБП

Постерунків МО на території є лише 6. Вони і надалі майже недіючі, за винятком приміських околиць, де виконують свої обов'язки. На суто українській території міліціонери не проявляють жодної діяльності і не з'являються. Під час приватних зустрічей з населенням намагаються підмовити до доносів.

Велику активність проявляють органи Управління безпеки публічної, які мають свої осередки у Леську і Саноку та досить численні, добре вишколені й озброєні штурмові боївки, які нападають удень і вночі на українські села. УБП — це найбільш запеклий ворог усього українського. Переслідує українське населення, майже щоденно і суворо карає за найменші прояви симпатії до нас. На всій території організовує мережу конфідентів, часто висилає на терен спеціальних розвідників з конкретними завданнями. УБП відзначається жорстокістю не тільки в ставленні до українського населення, але й до польського також. Дуже часто спостерігаються арешти серед польської молоді за співпрацю з підпіллям.

Військо Польське

ВП у звітний період не послабило своєї діяльності. Майже вся оперативна діяльність зосередилась на боротьбі з УПА. Контролювало територію великими групами (до 500 солдатів), прочісувало ліси, шукаючи наші загони. Найбільші пошуки відбувались у лісах Хрищатої, Бескида і Буковиці. Деякі частини лісу прочісували розстрільною. Усі ці випади і облави не принесли ВП сподіваних результатів. Загонів УПА військо не знищило, навпаки, під час боїв у лісах Хрищатої зазнало значних втрат (60 убитих), а з нашого боку ніхто не був навіть поранений. У всіх українських селах військо грабувало, било і арештовувало людей.

Військо озброєне добре. Більші підрозділи возять із собою зброю важкого калібру для обстрілу лісів. Зброя виключно більшовицька. Обмундирування погане. Щоправда, солдати дістали нові зимові плащі, і на цьому завершилось. Решта одягу стара і зношена. Вибираючись на акції, солдати часто позичають собі черевики й одяг, щоб не світити голим тілом. Харчування також погане. Це видно під час нападів на українські села, коли військо перш за все шукає хліба і нарікає на брак їжі. За харчі обмінює предмети, забрані в українських селян. Видно, що солдати мають дозвіл на грабування населення під час акцій. Офіцери на таких акціях часом арештовують невинних (але вродливих) дівчат і забирають їх на допити. Особливо у цьому відзначились військові з Балігрода. Затриманих дівчат допитували звичайно вночі, часто оголеними, у присутності кількох чоловіків — ^ «слідчих». Очевидно, що такі «допити» не раз набирали форми найогиднішої оргії. До цього часу зафіксовано вісім таких випадків, у яких жертвами стали дівчата з Жерниці, Загочева і Бахлави у Леському повіті.

Значна частина війська не задоволена своєю владою і більшовицькими офіцерами, які ганяють їх по горах і лісах на пошуки загонів УПА. Під час акції на село Вижна Жерниця рядові говорили селянам: «Скоро також Сталін зависне на шибениці, як німці у Нюрнберзі». У кінці місяця значна частина старих солдатів була звільнена, а на їхнє місце прибули рекрути, які почуваються у війську дуже погано, бояться йти на акції проти наших загонів. Щоб не жити у вічному страху, починають утікати додому. Дезертирство відзначено у Балігроді (5), Команьчі (3) і в Загорі.

Крім Війська Польського, яке розташоване переважно у містах (Лесько, Санок, Загуж, Риманів, Буковско, Оджехова), протягом усього часу діяла оперативна група ВБП, розміщена у Щавному Саноцького повіту. Це була найбільш активна і серйозна група, яка паралізувала нашу працю і зв'язок. Уздовж кордону були розміщені сильні постерунки ВОП (150–250 солдатів), які разом з військом брали участь в акціях проти УПА. Підрозділи ВОПу часто об'єднувались у більші частини і робили спільні випади проти українських сіл і лісів. Навколо своїх осередків вони постійно влаштовують засади. Кордон захищають слабо, виходять на патрулювання переважно для того, щоб зустрітися з чехословацькою охороною, з якою підтримують постійний контакт. [… — нечитабельний вислів].