Розділ «В службі Батьківщині»

З хрестом в руці серед зелені стоїть кам'яний князь Володимир.

Внизу — могутній повноводний батько рік, Бористен-Славута-Дніпро величаво точить маси вод в далеке Чорне море.

Здалека видно зариси цепного мосту, пестить око краса конструкції.

Близько собору Св. Софії Великий Богдан спинив розігнаного коня. Повним динамічної експресії рухом показує керунок булавою своїм славним полкам.

Загадковий цей знак. На нового ворога чи до друга? Нелегко зрозуміть його… Я, наприклад, зрозумів би рух булави як керунок атаки чи оборони з того боку.

Київ! Мати городів Руських!

Осередок і колиска колишньої могутньої держави своїх великих князів! На незміряні простори Європи Сходу, через всю північ Азії, до берегів Льодового і Спокійного океанів вийшла віра Христова, культура і освіта.

Володарі іноземних держав були гостями тут, у Твоїх князів.

Королівські корони лежали на головах дочок Твоїх володарів в Франції, Англії, Польщі, Венгрії, Данії і Норвегії.

І Твій висококняжеський стіл мав дочок цісарів і королів. Над Тобою проминули віки слави, могутності, багатства і сили.

Били в Тебе хижі хвилі диких кочівників Степу. З Дикого Поля гнали під Твої стіни половці, печеніги, чорні ковпаки, розбились, одлинули і в кінці Тобі служил и.

Ослабів в смутних часах братовбивчих змагань. З далеких північно-східних сторін прийшло на Тебе нещастя. За непрохідними лісами над р. Окою повстав новий сильний осередок. Вихідці з Твого тіла перемішались там з місцевими племенами, окріпли, створили новий тип півслов'янина, півфіно-монгола, що назвався Великоруським.

Внуки остатнього великого і розумного князя київського Володимира Мономаха прийшли з своєї Суздалі, напали і підбили Тебе. Позавидували славі і заможності. Був то напад Юрія Довгорукого. Син його Андрій докінчив знищення. Спалив, вирізав, ограбував цілком і вивіз до себе за ліси разом з позосталими живими, переважно майстрами. Страшний, смертельний був то удар! Навіть Твої святині обідрали нелюдські хижаки. Був рік 1169 тієї смертельної події.

Ти не вмер! Подав руку братній Галич. Його славний володар Роман побив Довгорукого, прогнав з Києва та, на нещастя, скоро згинув під Завіхвостом на Заході.

Його син, славний в світі Данило, вигнав залогу Суздалі, взяв в опіку і поміг стать на ноги. Поставив на оборону воєводу Дмитра.

Прибували люди, майстри, лічили твої рани-руїни. Твого ката Андрія покарала судьба — Немезида. Зарізав його слуга. В Суздалі і Ростові київські майстри побудували славні святині.

Ще був Ти слабий, коли знову ударив грім-руїна. В далеких степах Азії повстала нова сила монголів. Впали під їх мечами старі многі держави. Сім вік в хоронять піски руїни царства Хорезма, слід монгольської руки.

Сотні літ стоїть Китайський мур, боронячи перед монголами. Монголи в ирушили на Захід, зносячи все по дорозі на тисячі кілометрів. Підбили всі князівства східні і північні в кільковікову неволю.

Не минула Тебе та страшна нищуча сила. Знищила і спалила. Виїла живе серце Русі.

Стратив Ти своє значення, багатства, політичне значення. Зостались святині, котрих монголи не рушали. В келіях монахи списували Твої дії — пам'ять нащадкам про недавні славні часи.