РОЗДІЛ 13. ХАРКІВ ЯКО УКРАЇНСЬКЕ МІСТО

Куряву та камінь. Горе чоловіку.

Грюкотню од ранку, Бенкети, безпуття,

Нічью бісів гомін, Небагато віри:

Гроші як полова Всі б один другого

Сиплються без ліку, Шарпали, як звіри

Щоб показати поетичний склад і чудову мову Я- І. Щоголєва, приведемо тут його «Степ»:

Іду шляхом; сонце сяє, Червоніє материнка.

Вітер з травами говоре, Як зірки горять козельці

Предо мною і за мною Крикнув перепел в ярочку,

Степ колишеться як море. Стрепет приснув над тернами,

А затихне вітер буйний, По кущах між дерезою,

Степ, мов камінь, не двигнеться Ходять дрохви табунами

І, як килимом багатим. Тихо всюди, тільки де-де,

Ввесь квітками убереться, Вітерочок пронесеться.

Он нагнулась тирса біла. Та на землю із-під неба

Звіробой скрутив стебельці, Пісня жаворонка ллється…

У «Слобожанщині» теж немало гарних ліричних віршів, але сей збірник взагалі менш поетичний, ніж перший. У ньому видається серед інших присвячена мені, яко історику України, «Бабусина казка». Тепер у музеї мистецтва Харківського університета е присвячений Я. І. Щоголєву особливий невеличкий куточок. Близькі відносини до Харкова мав і М. Л. Кропив-ницький, котрого тут і поховано з пам'ятником на могилі. У Харкові видавалися і його драматичні твори. У тих творах чудова чисто українська степова (херсонська) мова, велике знаття українського народнього життя, живий юмор, правдиві картини народнього побуту й соціальних відносин. Міцно були зв'язані з Харковом і двоє Олександрових — батько й син. Батько писав гарні вірші з гумористичним відтінком, син — В. С. Олександров — написав драму «Ой не ходи, Грицю», оперету «За Неман іду», перекладав псальми на українську мову («Тихомовні співи на святі мотиви»), видав збірник пісень, писав гарні чулі вірші. Згадаємо ще з покійних про Масло-вича 302 й Манжуру, обминаючи живих.

У Харкові вийшло чимало альманахів, або збірників, де було надруковано багато українських творів і праць про Україну. Першим таким альманахом був «Український альманах» 1831 року: тут помістили свої українські вірші Шпигоцький 304, Л. Боровиковський. У 1833 р. вийшла у 2-х книжках «Утренняя Звезда», де ми бачимо твори Квітки (Солдацький портрет), Гулака-Артемовського, Гребінки (байки і переклад пушкинської «Полтави»), Котляревського (уламок з «Енеїди»). У 1841 р. вийшов «Сніп» Корсуна, де усі твори були надруковані тільки по-українськи; там ми бачимо твори Ієремії Галки (Костомарова), Кореницьких, Писаревського, Петренка, Корсуна. У початку 40-х років вийшло 4 тома «Молодика» Бецького, де ми бачимо українські твори одного Гребінки і велике число праць і джерел по історії України. У 1887 р. вийшла «Складка» В. С. Олександрова з таким закликом до українських письменників:

Гей, сюди ввесь люд хрещений!

І безграмотний, і вчений,