Розділ «Юрій Фігурний. ІСТОРИЧНІ ВИТОКИ УКРАЇНСЬКОГО ЛИЦАРСТВА»

«Ой, — каже, — татарине, ой, сідий же ти, бородатий!

Либонь же ти на розум небагатий:

Ще ти козака у руки не взяв,

А вже за його і гроші пощитав.

А ще ж ти між козаками не бував,

Козацької каші не їдав

І козацьких звичаїв не знаєш».

Перемігши татарина у чесному поєдинку, Голота забирає його одяг, зброю, коня (як колись робили переможці під час лицарських турнірів), повертається до Січі, де «щедро п'є-гуляє, поле килиїмське хвалить-вихваляє»:

Ой, поле килиїмське!

Бодай же ти літо й зиму зеленіло,

Як ти мене при нещасливій годині сподобило!

Дай же, Боже, щоб козаки пили да гуляли,

Хороші мислі мали,

Од мене більшу здобич брали

І неприятеля під нозі топтали!

Слава не вмре, не поляже

Од нині до віка!

А в думі «Івась Удовиченко, Коновченко» оспівуються такі визначальні риси військово-лицарського кодексу, як войовничість, мужність, хоробрість, відважність, рішучість, патріотичність, благородність, порядність:

То Івась із намету виступає,

До коня прибуває,