«Ой, — каже, — татарине, ой, сідий же ти, бородатий!
Либонь же ти на розум небагатий:
Ще ти козака у руки не взяв,
А вже за його і гроші пощитав.
А ще ж ти між козаками не бував,
Козацької каші не їдав
І козацьких звичаїв не знаєш».
Перемігши татарина у чесному поєдинку, Голота забирає його одяг, зброю, коня (як колись робили переможці під час лицарських турнірів), повертається до Січі, де «щедро п'є-гуляє, поле килиїмське хвалить-вихваляє»:
Ой, поле килиїмське!
Бодай же ти літо й зиму зеленіло,
Як ти мене при нещасливій годині сподобило!
Дай же, Боже, щоб козаки пили да гуляли,
Хороші мислі мали,
Од мене більшу здобич брали
І неприятеля під нозі топтали!
Слава не вмре, не поляже
Од нині до віка!
А в думі «Івась Удовиченко, Коновченко» оспівуються такі визначальні риси військово-лицарського кодексу, як войовничість, мужність, хоробрість, відважність, рішучість, патріотичність, благородність, порядність:
То Івась із намету виступає,
До коня прибуває,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історичні витоки українського лицарства» автора Фігурний Юрій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Юрій Фігурний. ІСТОРИЧНІ ВИТОКИ УКРАЇНСЬКОГО ЛИЦАРСТВА“ на сторінці 44. Приємного читання.