- Тут, браття, можна погуляти! - відмітив задоволено. - Це вам не перемиські гайочки. Тут такі лісові масиви, що куди!
Перед вечором чота маршувала далі в напрямі Стежниці. Там вояки поїли картопляної юшки з вівсяними паляницями, а потім у лісі два дні чекали на теренового господарчого, до якого мали зв'язок. Рання осінь була чудова, й вони опалювалися на галявині. Настрій у всіх був бадьорий, лише стрілець Когут цілий час кривився й нарікав, кажучи:
- Я йду назад у Перемищину, бо мій шлунок є заделікатний до вівсяних паляниць.
Як звичайно, Павук не витримав.
- А варений ячмінь тобі вдома не шкодив? - запитав уїдливо.
Когут хотів щось відповісти, але саме в цю мить із недалекого потоку донісся стук якихось бляшанок. Бук пішов на перевірку й, вернувшись, повідомив, що там якась «дама» жене самогон, але навіть покуштувати не дала.
В Павука одразу «заболів» шлунок.
- Я піду туди, може, вона дасть мені цих ліків, - заявив він.
- Ти хворий на голову, й тобі алькоголю не можна питати, - всадив йому шпильку Когут, - то, власне, я розхворівся від тієї паляниці й конечно мушу підлікувати свій шлунок.
- Дідько тебе не вхопить, - віддячився йому Павук. - Твій шлунок як у вола!
За ліками пішли Чумак і Смик. Пройшовши кільканадцять кроків, побачили, як на березі досить великого потічка, настільки зарослого зеленню, що й неба не можна було побачити, сиділа на колоді старша жінка й підкидала під машинерію для виробу самогону сухі гілки. З покручених рурок, які переходили через холодну воду, дзюркотіла рідина. Жінка була досить дрібного росту і трохи кульгала на одну ногу. В очі їй зайшов дим, і вона з великим трудом доливала до діжки велике відро води. Ціла ця «фабрика» разом із «фабриканткою» виглядала дуже мізерно.
- Добрий день, господине! - привіталися друзі, оглядаючи критичним оком устаткування.
Жінка відповіла чемно й напевно знала своїх льокальних повстанців, бо запитала:
- Чи здалеку прийшли?
- Шмат дороги чималий, - відповів Чумак і, звернувши увагу на гарну й чисту українську мову жінки, подумав, що вона аж ніяк не може бути лемкинею.
Тим часом Смик, дбайливо оглянувши всю машинерію, підійшов до бочки й побачив, що вона майже повна. Жінка вимила в потоці два великі кухлі, до них влила самогону й подала друзям.
- Пийте на здоров'я! - й одразу попередила: - Але вважайте, бо дуже сильна!
Смик подивився трохи скоса на «скупу» жінку й одним хлипком потягнув самогону. Одразу закашлявся, заплакався й не міг вимовити навіть слова. Жінка й Чумак розсміялися, а останній сказав:
- Пані добродійко! Здасться мені, що ви до цього підприємства не підходите.
- Чому ні? - знову засміялася вона. - Революціонерка повинна пристосовуватися до всяких обставин!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «УПА у вирі боротьби» автора Борець Юрій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 20. ЗАСІДКА“ на сторінці 4. Приємного читання.