Розділ 17. СОЛОВЕЙКО СПІВАЄ

- Чому «не вдієш»! - вперто переконував Буркун. - Демократія не мусить бути розкладовою, а сильні закони, надані нашому урядові, будуть ефективніші від диктатури якогось «цьолка», який не має народнього мандату. - Він на хвильку зупинився, щось обміркував, тоді продовжував далі: - Я не маю на увазі нашої «демократії» з часів пам'ятних Визвольних Змагань, очоленої московськими поплентачами! Коли б Петлюра й Коновалець зліквідували їх, ми сьогодні мали б вільну Україну!… Перебив Журба:

- Ти, брате, щось поплутав! Говориш про демократію, а пропонуєш ліквідацію вибраних представників.

- Вибраних ким? - уїдливо запитав Буркун. - Уяви собі Петлюру, Коновальця й Міхновського з його ідеями. В загальних виборах їх напевно підтримав би ввесь нарід!

- Ну, добре! Засудили комуну! А чи комуніст може бути добрим українцем? - запитав хтось.

За відповідь знову взявся Буркун, злегка підсміхаючись:

- Ех, ви, смішні «галічмени»! Ви не маєте найменшого поняття про те, яким було наше життя на протязі останніх двадцяти років під проміннями «ясного сонечка»! Нам комуністи не страшні! До речі, їх у нас є зовсім мало, а якщо вони є, то тільки із причини «корита». Коли б в Україні можна було провести цілковито вільні вибори, їх нараховувалося б не більше як п'ять відсотків. Але дуже небезпечними є власне тих п'ять відсотків українських яничарів, які вислуговуються Москві і мстяться над населенням!

- Чи ж може бути комуніст добрим патріотом? - насмішкувато запитав Журба.

Запорожець аж підскочив, блиснувши очима, й заговорив гарячковим голосом:

- А чому б ні?… Скільки їх, колишніх комуністів, сьогодні в УПА, й навіть на високих становищах. Правда, люди з підсовєтської України втратили надію на визволення власними силами. але на це є ми, упісти! - він із гордістю показав пальцем на свої груди.

Прислухаючись до дискусії, Чумак почувався задоволеним. Добре, що нарід вихований і вміє думати. Дуже мудро зробив Коновалець, що не організував політичної партії, а поклав натиск на Організацію Українських Націоналістів, завданням якої є здобуття Української Держави!

Перед вечором, коли трактор знову почав торохкотіти, до штабу куреня покликали місцевих друзів - Бурого, Зеленого, Козла й Зенка. Вони мали виконувати функції зв'язкових.

Увечері відбулася збірка й був даний наказ, призначаючий кожній сотні й деяким чотам терен їхніх акцій. Подано також час початку загальної акції та місце збірного пункту й пояснено, що у випадку, коли деякі села вже є заселені поляками, їм треба наказати вибратися з хат, і лише тоді ці хати підпалювати. Командир Байда ще раз підкреслив і пригадав повстанцям, щоб у часі акції поводили себе так, як личить воякам Української Повстанської Армії. Якби десь вони зустріли ворога й він ставив опір, то його треба вигнати бойовим ударом, а тоді продовжувати виконання дорученого завдання.