Розділ «РОКУ 1662»

1 У сп. Козельського: «до Дніпра».

2 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка ці рядки читаються так: «Що видячи піхота німецкая, же тіе в Дніпр скочили и так Дніпр наполнили, же за людом мало и води знати было, в углі табору заперлися и не здалися, которих тисяча было, аж усіх выбито», у сп. Козельського: немає «А піхота ...было».

3 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: немає «трупу его», у сп. Козельського: немає «его».

4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «Хмелниченко». 5 У вид. Бодянського це місце передано, мабуть, точніше: «а жолніров», в сп. Козельського: «а жолнірам у Дніпра била добич».

6 У сп. Козельського: «пошол і там».

7 У вид. Бодянського: «уставивши полковника», у сп. Козельського: «зоставивши».

Але тое щастя знову ся отминило, бо Хмелницкій гетман 1, прибивши в Чигирин, того ж часу послал по орду, где посланці 2 застали готовую орду в полях, и зараз поспішил салтан у килканадцять тисячей перебраной орди 70 пришол до Чигирина. О чом увідомившися, столник Приклонскій рушил з Вужина ку перевозу, и так оных напала орда, а оборонною рукою до самого перевозу ишли табором и мало що утратили. Тилко ж наш люд несталій, зоставивши табур, у Дніпр уплав 3 пойшол, тилко гармати * поромом перевезли, що татаре аж у Дніпр за москвою уганяли, але з берега стрилбою з гармат и дробною оных отбывали, бо вода мала на тот час была. И так болше не бавячися у Днепра 5, [пойшли с Приклонским к Лубням. А Хмелницкій, не могучи Переясловской шкоди себі наградити и укріпитися, отдав гетьманство 71 Тетері, а сам в чернці постриглся. Между тім запорожскіе козаки в раді своей самоволно Брюховецкого українским огласили гетьманом и письменно его царскому величеству рекомендовали. По челобиттю же Мефтодія епископа и Васюти указал его величество, кого хотя волними голосами избрати на гетьманство, и под сее время Брюховецкому з Запорожъжя до Гадяча пришедшему] 6, ...которіе великое пошановання от цара міли и чого хотіли, то у его одержали. И так Бруховецкій, як першей наменилося, вишол з Запорожжа с козаками в килка сот, которого князь Ромодановскій вдячне приняв и при них стал, же тая уся Україна по Ромен оных слухала 7, отступивши от Сомка гетмана. А полковник ніжинскій Василь, будучи уведенній обетницею гетманства от запорожцов, которіе приеждаючи з Запорожа и видячи хтивость от его того уряду и зс ошуканням его подводячи 8 задля узятя подарков, же якоби его войско на Запорожу хотят гетманом насътановити.

1 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «обминуло, бо гетьман Хмелниченко».

2 Там же: «послал к орді, якую посланці» і т. д.

3 Там же: «через Дніпр в плин».

4 Там же: немає «гармати».

5 Тут у сп. Іскрицького прогалина на цілу сторінку, а у сп. Козельського — на кілька рядків. Наведений у дужках текст, який заповнює цю прогалину, взято із сп. Судієнка. Так це місце дослівно зустрічається і в вид. Бодянського.

6 Цей уривок тексту зустрічається також у т. зв. «Короткому опису Малоросії». Його охоче використовували переписувачі літопису Самовидця, доповнюючи або змінюючи окремі сторінки пам’ятки. На це звернув увагу дослідник літопису О. Левицький, вказавши роки, звідки запозичені місця і внесені до пізніших списків Самовидця.

7 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «слушала».

8 У сп. Козельського: «подходячи».

А он, яко простак, а \88\ маючися добре, не жалуючи, кождого 1 даровал, а Сомка гетмана яко могучи удавал и на Москву описовал, за которим его уданням оба зостали у великом подозрінію и неласце на Москві. А же видячи полковник ніжинскій, же Бруховецкій, вишовши з Запорожжа, жадной карти до оного не пишет, отзиваючися з якою приязню, умислил был сам ехати до Гадячого, и зобравши товариство значное в Батурин, и там хотіл тих людій вигубити, которіе оного от злого отводили, жеби не удавал Сомка, и межи собою гетмана настановили и тое оному персвадовали, же запорожці не зовсім добрим на старшину городовую жичут 2, як то у оных звичай давній. Аже по волі его не сталося, бо піхота, которую он на тое был в Батурин 3 впровадил и наустив, Бог 4 сердца отвернул от невинних людей, же на него самого повстали и за малим его не убили, же заледво тое ускромили. И із Батурина послал подарунки 5 до князя Ромодановского, жеби руку его 6 держал, также и вівідуючися о 7 том, ежели запорожци что 8 будут о том мовити, жебы оному гетманом бути. Аже посланці застали князя Ромодановского у Зінкові, где и запорожци на тот час у князя были, которій подарок 9 оного всміх князь принял, яко тот человік, же и своего много міет. А запорожці зась, подпивши, свой замисл явне открили, же на усю 10 старшину городовую великіе похвалки оних вибити, а найболшей на Сомка и Васюту, полковника ніжинского. Которіе посланщ, повернувши, оному ознаймили, же порожняя оному надія на князя и на запорожцов, же зле мислят, не тилко гетманом быти, але и о здоровю его и худобі совітуют. И в тот час почал старатися о приязнь з гетманом Сомком, которую учинили и, зазвавши полковников и сотников и Козаков значних до Ичні, присягу виконали в церкві ринковой на гетманство Якимові Сомкові. И тот же Васюта присягал и инних примушал 11, але юже невчас, бо зопсовавши, не скоро поправити, що удавал Сомка змінником и незичливим царскому величеству, то и сам в том зостал тоею присягою. И так тое през цалую зіму колотилося. Едни при Бруховецком зоставали, якто: полк Полтавскій, Зінковскій, Миргородскій, а при Сомку зоставали полки: Лубенскій, Прилуцкій, Переясловский, Ніжинскій, Черніговскій, и на том постановил, жебы чернчая рада 12 не била. \89\

1 У сп. Судієнка:«добр», в вид. Волинського: «добре».

2 У сп. Козельського: «видут».

3 У вид. Бодянського: немає «в Батурин».

4 У вид. Бодянського і в сп. Судієнка: «бо».