Розділ «Тема II. ЗАРОДЖЕННЯ ТА ПОЧАТКОВІ ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОСТІ У СХІДНИХ СЛОВ'ЯН»

В цій полісній демократії була чітка структура органів державної влади. Умови і порядок виконання державних і суспільних обов'язків були строго визначеними. Отже, служба в армії, права громадян, система їх захисту, а також порядок здійснення правосуддя були законодавчо оформленими. Правотворчість здійснювалась в умовах гласності і активної участі всіх громадян.

В III ст. до н.е. Ольвії прийшлось відбивати постійні напади скіфських племен. З часом до скіфів перебігли раби і примкнуло все заміське напівелінізоване населення. В II ст. до н.е. на ольвійських монетах з'являються зображення скіфських царків. Це було очевидною ознакою того, що Ольвія стала їх данницею. До речі, грошову систему стародавньої Ольвії найкраще за всіх вивчив відомий археолог, професор Одеського державного університету ім.1.1.Мечникова П.О.Каришковський. В І ст. до н.е. Ольвія настільки постраждала від нападу кочівників, що постало навіть питання про переселення мешканців в інше місце. Проте знищення торгової гавані на Бузькому лимані було невигідним тим же туземцям, тому Ольвія була відбудована.

На жаль, все з часом приходить до занепаду. Це ж сталося й з Ольвією. Про це в подробицях розповів нам грецький письменник і оратор Діон Христосом, який завітав до Ольвії в 83 р. н.е.

Дещо підтримало Ольвію римське владарювання. Ольвійські написи того часу ще повідомляють про торговельні зносини з грецькими містами Мармурового і Егейського морів, з Херсонесом і Боспором Кіммерійським. З IV ст. н.е. згадки про Ольвію вже припиняються.

Боспорське царство. Однією з найдавніших і найбільших колоній на Боспорі Кіммерійському був Пантікапей, заснований в VI ст. до н.е. На середину V ст. до н.е. всі грецькі поселення на Боспорі об'єднались навколо Пантікапею, який став столицею окремої держави під назвою Боспорське царство. В це об'єднання ввійшли і туземні племена східної частини Криму, нижньої течії Кубані, Таманського півострова і північного Приазов'я. Царство це очолили правителі з династії Археанахтидів, а згодом — Спартокидів. Для греків, які ще утримували своє панівне становище на Боспорі, його правитель був лише "архонтом" — начальником, вождем. Титулом царя він користувався лише по відношенню до підлеглих йому туземних племен. Наймогутнішим серед них був цар Мітрідат, який загинув в боротьбі з римськими агресорами. Його іменем названа гора Мітрідат біля Керчі. Володарі Боспора були повними господарями всього хлібного експорту із значної частини Криму, Прикубання і низин Дону. В IV ст. до н. е.

Боспорське царство постачало хлібом всю Грецію. Вивіз хліба з Боспору в Афіни і взагалі в Грецію складав 24 тис. тонн на рік. Наприклад, для Аттики він складав половину всього хлібного експорту.

В IV ст. н. е. припиняється майже тисячолітнє існування Боспорського царства.

В містах, заснованих греками, існували дві форми правління: міста-республіки (вже названі) і монархії — Боспорське царство. Греки-колоністи були носіями високої культури. Для сусідніх народів це мало велике значення, тому що зміцнювало торговельні і господарські зв'язки, збагачувало їх культуру. Причинами занепаду античних міст-полісів була загальна криза рабовласницької економіки, а також постійні напади кочівників.

ПЕРШІ СЛОВ'ЯНСЬКІ АРХЕОЛОГІЧНІ КУЛЬТУРИ

Завдяки останнім науковим досягненням українських археологів і істориків встановлені ареали археологічних культур слов'янської прабатьківщини і уточнено час розселення наших пращурів. Вичерпні дані з цієї проблеми викладені в роботах В.Барана і М.Брайчевського.

їх думку поділяє і російський вчений Л.Гумільов. Початком слов'янського розселення стала епоха зарубинецької культури. її стоянки в кінці XIX ст. вивчив український археолог В.Хвойка. Знайшов він ці ранньослов'янські поселення в районі с. Зарубинці на Черкащині. Тому цю культуру II ст. до н.е. — II ст. н.е. називають зарубинецькою. Для неї характерні безкурганні могильники з трупоспаленням. Суспільний устрій зарубинців був родовим.

Поселення з напівземлянок і наземних будівель були розташовані на високих і важкодоступних місцях. Основним заняттям зарубинців було землеробство і скотарство, хоча вони не відмовились ще і від мисливства та рибальства. Знаряддя праці вироблялися з заліза, а прикраси — з бронзи. Інтенсивно розвивалось гончарство — ліпний глиняний посуд. Він ще не обпалювався, через що був крихким і недовговічним. До того ж такий посуд пропускав воду.

Слов'яни рухались від верхів'їв Вісли на південь, в Подніпров'я, і на північ, у верхів'я Дніпра, Десни і Оки. А в період готських війн,— на південь, до Дунаю і в степове Причорномор'я, на північний схід — на дніпровське лівобережжя. Причинами міграції вважається демографічний вибух і вичерпаність фонду вільних земель.

Готське царство. За переказами скандінавських саг і розповідями істориків, зокрема Иордана ("Про походження та історію готів"), дві готські ескадри в II ст. перепливли Балтійське море, а їх екіпажі зійшли на його південний берег. Один загін готів рушив на захід, і вони стали згодом відомими в історії як вестготи. Інший загін готів пішов на південний схід і осів в Північному Причорномор'ї на схід від Дністра. їх стали називати остготами.

Готи захопили грецькі міста-держави Ольвію, Тіру та інші. Вплив більш високої культури скіфо-сарматського світу і античних міст прискорили розвиток готських племен. Готське царство, яке виникло тут, проіснувало з II по IV ст. Розташовувалося воно між Дністром та Кубанню. Столицею держави було місто Данпрштадир (місто над Дніпром). Найбільшої могутності Готське царство досягло за Германаріха в середині TV ст. Тоді ж готи прийняли християнство, а єпископ Ульфіл переклав Біблію на готську мову.

Як це було заведено серед держав того часу, готи воювали зі своїми сусідами. Після війни з гунами готи були витіснені з Північного Причорномор'я і розсіялися по Європі, а частина їх осіла в Криму, де мала свою державу аж по XV ст. Це були племена черняхівської культури.

Черняхівська культура, що займала весь Східноєвропейський Лісостеп (Подніпров'я, Південне Побужжя, Подністров'я), представлена великою кількістю пам'ятників. Вченим відомо понад три тисячі поселень і могильників. З них біля 100 поселень і 70 могильників були розкопані археологами. Ці пам'ятники були розповсюджені по всій лісостеповій зоні. Часом існування цієї культури є рубіж ІІ-ІП ст. — рубіж IV-V ст. н.е.

Поселення в основному розташовані на сонячних схилах невеликих рік чи балок, у зручних для землеробства місцях, біля води. За площею вони всі різні — від 1 до 20 га. Будівлі в них є в наявності як наземні, так і земляні, з дерев'яними стінами, часто плетеними і обмазаними глиною. Житлові приміщення зустрічаються площею від 20 до 50 м2. Поряд з житлом стоять господарські будівлі. Відомі господарські комплекси, які складаються з житла, господарських приміщень і хлівів для худоби. Серед виробничих споруд добре відомі залізоплавильні горни і печі для випалювання гончарних виробів, ювелірні і склоробні майстерні, приміщення для помолу зерна тощо.

Обрядом поховань на могильниках черняхівської культури являються трупоспалення на стороні з похованнями залишків кремації в урнах чи ямах без наземних ознак або трупоположення. Поховання супроводжується однією чи декількома посудинами з залишками їжі, металевими деталями одягу, прикрас тощо. До пам'ятників черняхівської культури відносяться скарби римських монет, яких виявлено біля ISO.

Визначальним фактором господарського життя слов'ян першої половини і середини тисячоліття було землеробство. Візантійські автори IV ст. змальовують антів як суспільство, економічною основою якого перш за все було землеробство і пов'язане з ним тваринництво. Маврикій Стратег свідчить, що "у них велика кількість худоби і земних плодів, які лежать купами, особливо проса і пшениці". Той же автор як військовий спеціаліст рекомендує враховувати багатства слов'янських земель як джерело провіанту для війська під час воєнних ДІЙ.