Розділ 14. СТВОРЕННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ МИТНИЦІ - ГОЛОВНИЙ НАПРЯМ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ ЄАІС ДМСУ

Митна служба України як один з основних інститутів держави бере участь у формуванні і розвитку інформаційного суспільства, розпочавши втілення новітніх технологій у митну справу ще в 1992 р. У 2005 р. почався новий етап цієї роботи з розробки принципів побудови системи "Електронна митниця" та її часткової реалізації.

Враховуючи провідну роль митниці в зовнішньоекономічній діяльності, інформаційна складова діяльності митної служби повинна бути домінуючою.

Наріжним каменем, на якому базується вищенаведена система, є Електронна митниця", складовими якої повинні бути такі підсистеми: електронне декларування; електронний документообіг; аналіз ризиків і керування ними; контроль за транзитом; єдина міжвідомча автоматизована система збору, збереження й обробки інформації, у тому числі від різних відомств; уніфікована база нормативних і довідкових документів, які використовуються в митних цілях; інформаційне забезпечення постаудиту та правоохоронної діяльності. Отже, замість придатка до митних процедур вона повинна стати ядром, стрижнем не тільки митних технологій, а ще й інструментом керування та контролю митної діяльності, тобто головним механізмом забезпечення митної справи.

У рішеннях Європейського Союзу "Електронна митниця" є базою для створення "єдиного вікна", яке зобов'язані використовувати інші відомства, що задіяні у митній справі. Тому і на митні органи України повинні бути покладені додаткові обов'язки з координації дій міністерств та відомств у цьому напрямі, затвердження яких має бути закріплене відповідними рішеннями уряду.

Об'єднувальний стрижень митної служби — це інформаційні механізми, які є запорукою посилення авторитету та могутності митниці. Інші шляхи — це крок назад.

Такий підхід потребує змін на рівні не тільки інформаційних підрозділів, а й управлінської ланки центрального апарату Держмитслужби України.

Митна безпека держави визначається як став захищеності національних інтересів, забезпечення та реалізація яких покладені на митні адміністрації країни, що дає можливість незалежно від будь-яких зовнішніх і внутрішніх загроз забезпечити здійснення митної справи. Тоді базою для оцінки митної безпеки України може стати оцінка якості виконання митної справи, яка, у свою чергу, визначається розрахунково-програмними способами через організаційно-технічні системи в рамках "Електронної митниці".

Враховуючи завдання, покладені Президентом і Урядом України на митну службу, які спрямовані на наближення митних правил України до світових норм і стандартів, Держмит-службою України розроблено Концепцію створення системи "Електронна митниця".

Метою Концепції є визначення стратегії створення багатофункціональної комплексної системи "Електронна митниця" (далі — Електронна митниця) на базі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі — ЄАІС) ДМСУ як одного з механізмів забезпечення митної безпеки України.

Концепція передбачає визначення принципів побудови Електронної митниці, основних положень з формування її інформаційяотелекомунікаційиого забезпечення, етапів упровадження, а також створення передумов для інтеграції України у світову інформаційну спільноту.

Концепція ґрунтується на вимогах Конституції України, законодавства України, міжнародних митних конвенцій та враховує досвід інших країн.

14.2. Обґрунтування та мета створення Електронної митниці

Істотне збільшення рівня прозорості та підзвітності операційної діяльності органів державної влади можливе тільки за умови електронізації в процесі адміністративного реінжинірингу базових інститутів державного адміністрування (тобто при переході до інтенсивного використання інформаційно-телекомунікаційних технологій у їх діяльності). До таких інститутів належать державний (нефінансовий) облік, розкриття інформації держави для громадян, внутрішній і зовнішній інформаційний контроль, незалежний аудит інформаційних систем, інструменти державного управління, управління адміністративними процесами, проектами та програмами, управління адміністративним персоналом тощо.

Дуже коротко "Електронний уряд" (ЕУ) можна охарактеризувати як "інформаційну взаємодію органів державної влади і суспільства з використанням інформаційно-телекомунікаційних технологій". У моделі ЕУ виділяються чотири чітко виражені сфери відносин: між державними службами і громадянами (G2C - government - to - citizen), державою і приватними компенсаціями ( С2В - government - to - business), державними організаціями та їх співробітниками (G2E - government – to - employee) і, нарешті, між різними державними органами і рівнями державного управління (G2G - government - to – government. За наявності інститутів ЕУ чиновник буде менше зв'язаний регламентами, вільний у виборі відповідних засобів для виконання своїх обов'язків на благо громадян.

Отже, ЕУ має такі основні цілі:

· оптимізація надання урядових послуг населенню і бізнесу;

· підвищення ступеня участі всіх виборців у процесах керівництва і управління країною;

· підтримка і розширення можливостей самообслуговування громадян;

· зростання технологічної обізнаності і кваліфікації громадян;

· зниження дії чинника географічного місце розташування.