• технічне банкрутство, що вказує на стан неплатоспроможності підприємства, спричинений істотним скороченням його дебіторської заборгованості. При цьому розмір дебіторської заборгованості підприємства перевищує розмір кредиторської заборгованості, а сума його активів значно перевищує обсяг його фінансових зобов'язань;
• навмисне банкрутство, яке характеризує навмисне створення (або збільшення) керівником або власником підприємства його неплатоспроможності; завдання економічного збитку підприємству в особистих інтересах або на користь інших осіб; некомпетентне фінансове управління;
• фіктивне банкрутство, що означає явно помилкове оголошення підприємства неплатоспроможним з метою введення в оману кредиторів для отримання від них відстрочення (розстрочки) виконання своїх кредитних зобов'язань або зниження суми кредитної заборгованості;
• приховане банкрутство, котре розглядають як умисне приховування громадянином-засновником, власником або службовою особою суб'єкта господарської діяльності своєї стійкої фінансової неспроможності шляхом подання недостовірних відомостей, якщо це завдало великої матеріальної шкоди кредиторові.
Аналізуючи ймовірність банкрутства, зазвичай використовують традиційний підхід та економетричні методи.
Традиційний підхід до діагностування банкрутства полягає у застосуванні стандартних аналітичних прийомів: горизонтального, вертикального, трендового, порівняльного аналізу, аналізу відносних показників. Згідно із цим підходом аналіз ймовірності банкрутства ґрунтується на обчисленні кількох груп фінансових показників. Висновки щодо якості фінансового стану роблять на підставі простого зіставлення фактичних показників ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, стабільності тощо із їх нормативними значеннями. У вітчизняній практиці поширилися дві групи методик аналізу фінансового стану за традиційним підходом. Перша група ґрунтується на однофакторному аналізі показників фінансової звітності; друга - на бальній системі оцінювання з визначенням індексу (класу ризиковості) фінансового стану підприємства. Суттєвими недоліками традиційних вітчизняних методик є те, що ними не передбачено використання під час аналізу показників, які характеризують фінансову потужність підприємства; вони не враховують галузеві особливості об'єкта аналізу; нормативні значення еталонних показників є необґрунтованими; вибірку показників, на основі яких проводять аналіз, формують суб'єктивно; не враховують факт різної вагомості впливу окремих показників на загальні результати аналізу; ігнорують показники, які розраховують на основі чистого грошового потоку.
Використання сучасних економетричних методів аналізу дає змогу уникнути деяких недоліків традиційного підходу та отримати точніші результати в процесі діагностування фінансового стану (банкрутства) суб'єктів господарювання. Основою економетричного моделювання е дискримінантний аналіз. Найвідомішими моделями є: моделі Альтмана, Беермана, Краузе, системи показників Вівера, система фінансового аналізу Керлінга - Поддіга, методологія дискримінантного аналізу німецького Бундесбанку, система аналізу Вайбеля та ін. Незважаючи на багаторічний досвід використання вказаних моделей за кордоном, у вітчизняній практиці вони не поширилися, оскільки часто отримані протягом їх використання результати виявляються суперечливими або не відповідають дійсності. Це можна пояснити відмінністю у відображенні фінансових операцій та особливостями формування звітності у різних країнах. Окрім того, вітчизняні аналітики мають обмежений доступ до ринкової інформації, яка е домінуючим елементом при використанні закордонних моделей діагностики ймовірності банкрутства.
Визначення економічної вартості підприємства
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи фінансового менеджменту» автора Рясних Є.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сутність та оцінка ймовірності банкрутства підприємства“ на сторінці 2. Приємного читання.
