Управління розподілом прибутку, дивідендна політика

Основи фінансового менеджменту


Формування розподільчої політики підприємств


Управління прибутком - важлива складова економічної діяльності суб'єкта господарювання. Розподіл прибутку є зворотним боком процесу виробництва, від якого залежить зростання ефективності виробництва за інших незмінних умов. Найскладнішим є механізм розподілу прибутку на підприємствах колективної форми власності, оскільки при цьому треба враховувати багато факторів. Процес управління прибутком підприємств колективної форми власності, складовою якого є дивідендна політика, передбачає вибір оптимальної системи розподілу, що задовольнятиме загальновиробничі інтереси підприємства та інтереси співвласників з урахуванням специфіки, зумовленої організаційно-правовою формою колективної власності.

Дивідендна політика - це сукупність принципів і методів виплати дивідендів відповідно до загальноекономічної стратеги та цілей тактичного планування акціонерного товариства.

Проте дивідендну політику можна розглядати як розподіл прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства колективної форми власності, на дивіденди співвласникам та інші цілі.

Дивіденди (- те, що треба розділити) - дохід у грошовій або Іншій формі, який отримують власники капіталу підприємства колективної форми власності пропорційно до їхньої частки капіталу з прибутку підприємства або спеціальних фондів, створених за рахунок прибутку минулих років.

Такий підхід є логічним з економічної точки зору. Для того щоб визначити норму розподілу прибутку на дивіденди, слід врахувати розмір інших фондів, створених з чистого прибутку підприємства для забезпечення стійкої господарської активності: резервного фонду, фонду матеріального заохочення, фонду викупу паїв співвласників, які розривають з підприємством трудові відносини (для підприємств колективної форми власності), та ін., адже дивіденди виплачують, як правило, за залишковим принципом. Крім того, відмова конкретного товариства в певних економічних умовах сплачувати дивіденди (наприклад, на ранніх стадіях розвитку виробництва або з метою залучення додаткових коштів для здійснення перспективного інвестиційного проекту) також є певною дивідендною політикою. Отже, розподільча (дивідендна) політика виступає складовою процесу прийняття рішень у сфері вибору джерел фінансування виробничої діяльності у поєднанні з делегуванням колективної власності.

За слабкої ринкової кон'юнктури підприємства можуть вдатися до розрахунку з акціонерами товарами власного виробництва або придбаними згідно з бартерними угодами. Дивіденди не обов'язково є частиною прибутку - в розвинутих країнах вони виконують так звану сигнальну функцію, що відображає небажання знижувати дивіденди, навіть коли знижується прибуток. Підприємства, як правило, намагаються виплачувати дивіденди навіть у разі від'ємного балансу за рахунок створених фінансових резервів. Українські підприємства отримали таку можливість лише після прийняття Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р.

Більшість українських інвесторів вважає дивіденди одним із найважливіших індикаторів ефективності функціонування бізнесу. Однак дохід акціонера (інвестора) традиційно складається із власне дивідендних виплат та прибутків чи збитків, пов'язаних зі зміною капіталізаційної вартості фірми. Отже, дохідність вкладеного акціонером капіталу може бути обчислена у вигляді відносного прибутку за період володіння акціями:

де г - відносний прибуток за весь період володіння цінними паперами (виміряний у відсотках від вкладеного капіталу); Р$ - ціна купівлі цінного паперу, гр. од.; Рг - ціна продажу цінного паперу, гр. од.; 2) - дивіденди, виплачені за період володіння цінними паперами, гр. од.

Із наведеної формули видно, що дохід інвестора складається не лише з дивідендних виплат £), а й із капіталізаційних прибутків чи збитків, які виявляються в різниці цін акцій Рг - Р0. Вони можуть становити значну величину в практиці ведення корпоративного бізнесу, чим власне і пояснюється більше занепокоєння корпоративного менеджменту курсом власних акцій, ніж дивідендною політикою. Оскільки зміни в капіталізації можуть бути як позитивними, так і негативними, крім того, значно перевищувати найщедріші дивідендні виплати, то таке ставлення цілком зрозуміле. Менеджери розглядають курс власних акцій як індикатор ефективності менеджменту компанії.

Одним із методологічних підходів до формування розподільчої політики є узагальнення світового досвіду з адаптуванням його до вітчизняних умов. На практиці кожне підприємство має розглянути цю проблему, виходячи з власних особливостей та зовнішніх факторів впливу.

Приймаючи рішення щодо розподілу прибутку, слід орієнтуватися на об'єктивні чинники. Економічна криза в Україні у сфері господарської діяльності, інвестування, кредитування зумовлюють потребу у політиці розподілу прибутку, яка б дала змогу підприємству максимум зусиль спрямувати на підтримання рівня платоспроможності працівників, акумулювати кошти для забезпечення джерел розширеного відтворення власного виробництва. За нестабільної економіки прибуток є джерелом утворення обов'язкових резервних фондів для підтримки платоспроможності підприємства.

На розподільчу політику підприємств впливає система оподаткування його доходів. Що більший податковий тиск на підприємство, то менше наявних доходів включають у розподільчий процес. На схемі узагальненого процесу управління прибутком акціонерного товариства (рис. 6.1) розподіл прибутку пов'язаний із формуванням оптимальної структури капіталу акціонерного товариства. Як правило, оцінки і рішення у цих сферах приймає вище керівництво компанії, тому що вони визначають тривалість життєдіяльності фірми.

Схема управління прибутком

Рис. 6.1. Схема управління прибутком

У верхній частині схеми показані розподіл прибутку від основної діяльності між власниками, кредиторами і реінвестуванням у бізнес. На кожен елемент тут впливають поточні і минулі рішення, а також фінансова політика. Критичним моментом є визначення відносного розміру сплачуваних дивідендів, оскільки це безпосередньо впливає на можливості альтернативного використання прибутку для зростання інвестицій.

Схема розподільчої політики, наведена на рис. 6.2 є типовою для прийняття рішень стосовно неї, хоча не зовсім точно відображає сферу управління прибутком підприємств з іншими формами власності.

Принципова схема розподілу прибутку на підприємствах колективної форми власності

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи фінансового менеджменту» автора Рясних Є.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Управління розподілом прибутку, дивідендна політика“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Теоретико-методологічні засади, сутність і зміст фінансового менеджменту

  • Становлення фінансового менеджменту

  • Необхідність впровадження фінансового менеджменту на сучасних підприємствах

  • Бізнес як керована фінансова система

  • Фінансова стратегія і фінансова політика підприємств

  • Організаційні основи фінансового менеджменту

  • Функції і кваліфікаційна характеристика фінансового менеджера

  • Фінансова звітність як інформаційна основа фінансового менеджменту

  • Зміст і структура Балансу

  • Зміст основних статей Звіту про фінансові результати

  • Прийняття стратегічних рішень у фінансовому менеджменті

  • Управління структурою капіталу

  • Управління інвестиціями

  • Оцінювання інвестицій

  • Співвідношення ризику і доходу при інвестуванні

  • Розрахунок чистої теперішньої (дисконтованої) вартості

  • Лізинг як капіталозберігаюча форма фінансування інвестицій

  • Управління фінансовими аспектами операційної діяльності

  • Роль левериджу у фінансовому менеджменті

  • Фінансовий леверидж як показник впливу структури капіталу на рівень підприємницького ризику

  • Аналіз беззбитковості

  • Поріг рентабельності і запас фінансової міцності

  • Удосконалення інструментів операційного аналізу

  • Фінансові аспекти асортиментної політики підприємства

  • Механізм розподілу постійних витрат і маржинальний прибуток

  • Критерії формування прибуткового асортименту продукції

  • Управління ціноутворенням

  • Цінові наслідки від податкових змін

  • Визначення витрат

  • Особливості ціноутворення на нові машини і обладнання

  • Управління обіговим капіталом

  • Підходи до фінансування поточних активів

  • Управління товарно-матеріальними запасами

  • Управління дебіторською заборгованістю

  • Управління грошовими активами підприємства

  • Раціоналізація управління обіговим капіталом з позицій маркетингу

  • Управління розподілом прибутку, дивідендна політика
  • Впровадження дивідендної політики

  • Концепції і методи дивідендної політики

  • Фактори впливу на дивідендну політику підприємств

  • Розподіл прибутку та дивідендна політика на підприємствах, що перебувають у власності трудового колективу

  • Фінансове управління в умовах кризи

  • Аналіз балансу

  • Вертикальний аналіз балансу

  • Система показників оцінювання фінансово-господарської діяльності підприємства

  • Показники ділової активності

  • Антикризове управління фінансами підприємства

  • Сутність та оцінка ймовірності банкрутства підприємства

  • Визначення економічної вартості підприємства

  • Санація підприємства