Особливості управління обіговим капіталом у процесі діяльності підприємства
Кожне підприємство у процесі своєї діяльності обов'язково використовує обігові кошти, тобто обіговий капітал.
Обіговий капітал (кошти) - мобільні активи підприємства, які є готівкою або можуть бути перетворені на неї протягом року або одного виробничого циклу.
Різницю між поточними активами (обіговими коштами) і поточними зобов'язаннями (кредиторською заборгованістю) називають чистим обіговим капіталом. Він показує, наскільки поточні активи покрито довготривалими джерелами коштів, і є важливим показником ліквідності підприємства.
Обіговий капітал забезпечує безперервність процесу виробництва і реалізації продукції. На його обсяг впливають різні фактори, що діють на всіх стадіях грошового обігу: закупівлі предметів праці, виробництва продукції, реалізації товару, розподілу виручки та ін.
Управління обіговим капіталом у процесі постачання, виробництва, реалізації продукції
Фінансове управління процесами постачання, виробництва і реалізації переважно зводиться до управління саме обіговим капіталом (рис. 5.1).
Рис. 5.1. Рух обігового капіталу
Визначення рівня обігового капіталу - складне і відповідальне завдання фінансового менеджера. Низький рівень обігового капіталу посилює ризик втрати ліквідності і неплатоспроможності підприємства, оскільки його виробничо-збутова діяльність не має достатнього фінансового забезпечення, а завеликий - до його консервації у надлишкових запасах товарно-матеріальних цінностей, а отже, до зменшення прибутку.
За ринкових умов кожне підприємство розробляє власну політику управління обіговим капіталом, суть якої полягає в раціоналізації джерел фінансування, оптимізації розподілу за стадіями циклу "постачання - збут", а також дієвому контролі за ресурсозбереженням і прискоренні його обігу. Політика управління обіговим капіталом має забезпечувати компроміс між ризиком втрати ліквідності і ефективністю функціонування підприємства, а також достатній рівень платоспроможності, прийнятний обсяг, структуру і рентабельність активів.
На тривалість обігу капіталу впливають як зовнішні, так і внутрішні фактори.
До зовнішніх факторів належать галузева належність підприємства, сфера його діяльності, розміри підприємства, умови взаємодії з постачальниками предметів праці і покупцями продукції, економічна ситуація в країні тощо.
До внутрішніх факторів зараховують вид і технологію виробництва продукції, методи оцінювання товарно-матеріальних запасів, методи фінансування поточних активів, систему ціноутворення на продукцію підприємства та ін.
Тривалість обігу капіталу То обчислюють за формулою:
То = (ПА o 365)/ЧВ, (5.1)
де ПА - середній рівень поточних активів; ЧВ - чиста виручка підприємства.
Тривалість обігу капіталу, визначена за допомогою різних методів оцінювання поточних активів, неоднакова. У разі застосування методу, ЛІФО (оцінювання розміру залишків обігових коштів виходячи з собівартості матеріалів, закуплених першими) тривалість обігу буде меншою, ніж за використання методу ФІФО (оцінювання матеріальних запасів, виходячи з цін останніх закупівель). Фінансовий менеджер, керуючись обраною стратегією управління активами, має самостійно визначати, який із методів краще підходить для конкретної ситуації.
Процес постачання відчутно впливає на фінансові показники підприємства, фінансові служби постійно контролюють його, затверджуючи кошторис на закупівлі, разом із бухгалтерією своєчасно перераховують кошти на відповідні рахунки постачальників. Головним завданням фінансового менеджера на цьому етапі є оптимізація кредиторської заборгованості фірми.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи фінансового менеджменту» автора Рясних Є.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Управління обіговим капіталом“ на сторінці 1. Приємного читання.
