Сучасний світ бізнесу дуже різноманітний. Підприємства відрізняються за сферами та видами діяльності, обсягом вкладених ресурсів, формами власності та ін. Проте незалежно від цих факторів будь-який бізнес починається з пошуку відповідей на такі запитання: яким має бути обсяг активів підприємства; де знайти джерела їх фінансування; як оптимізувати структуру активів, щоб зменшити фінансові витрати; як організувати перспективне і поточне управління фінансовою діяльністю фірми для забезпечення її платоспроможності і фінансової стійкості.
На думку експерта в галузі фінансового менеджменту Е. Хелферта, будь-який бізнес можна визначити як взаємопов'язану систему руху фінансових ресурсів, зумовлену управлінськими рішеннями. Такий системний підхід корисний, оскільки він відображає фінансову природу всієї діяльності бізнесу, а також подає її у фінансово-економічних термінах.
Практика свідчить, що жодне стратегічне і навіть тактичне рішення менеджерів не буде виконано, якщо воно не підкріплене рухом фінансових ресурсів. Управління потоком фінансових ресурсів, виражених у грошах, є центральним питанням у фінансовому менеджменті. Потік фінансових ресурсів утворюють кошти:
• отримані внаслідок фінансово-господарської діяльності фірми;
• придбані на фінансових ринках через продаж акцій, облігацій, отримання кредиту;
• повернені суб'єктам фінансового ринку як плата за капітал у формі відсотків і дивідендів;
• інвестовані і реінвестовані в розвиток виробничо-господарської діяльності фірми;
• спрямовані на виплату податків і зборів.
Від того, наскільки пов'язані між собою управлінські рішення та наявні фінансові можливості, залежить життєздатність і довготривалість бізнесу. Наприклад, прийняття людини на роботу в майбутньому спричинить серію виплат зарплати, а також відрахувань на соціальні заходи; продаж у кредит звільняє від необхідності складування, розширює обсяг реалізації і, водночас, призводить до напруженості в готівкових ресурсах; купівля основного капіталу для виробництва може зумовити низку фінансових зобов'язань, а домовленість із кредитором про відкриття кредитної лінії забезпечить притік капіталу в бізнес тощо.
Спільним для усіх рішень є базовий принцип економічного компромісу, згідно з яким перед кожним рішенням менеджер повинен зважувати плановані вигоди і фактичні витрати. Періодично сукупний ефект від цих компромісів можна спостерігати, коли роботу чи фінансову вартість бізнесу оцінюють або через фінансову звітність, або за допомогою спеціального аналізу.
З погляду механізму прийняття управлінських рішень, будь-який бізнес можна поділити на три сфери: інвестиційну, виробничу і фінансову (рис. 1.4). В кожній сфері фінансовий менеджмент має специфічні завдання. В інвестиційній сфері основними завданнями є такі:
• 1) формуванні достатнього обсягу фінансових ресурсів для забезпечення нормальної виробничої діяльності за найнижчим коштом;
• 2) виборі і здійсненні інвестицій на основі ґрунтовного економічного аналізу і менеджменту;
• 3) постійному контролі за використанням наявного майнового комплексу.
Рис. 1.4. Основні сфери прийняття ділових рішень
У сфері виробничої діяльності основне завдання - забезпечити прибуткову поточну діяльність через ефективне використання всіх наявних ресурсів.
У фінансовій сфері головні завдання полягають в оптимізації розподілу отриманого прибутку; у виваженому фінансуванні бізнесу, за якого свідомо поєднують користь і ризик у використанні зовнішнього кредиту. Розв'язання другого завдання у сфері фінансування тісно пов'язане з завданнями, що виникають в інвестиційній сфері, тому система набуває завершеного вигляду. На механізм прийняття рішень з управління фінансами фірми впливають і внутрішні, і зовнішні чинники (рис. 1.5).
До внутрішніх чинників можна зарахувати:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи фінансового менеджменту» автора Рясних Є.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Бізнес як керована фінансова система“ на сторінці 1. Приємного читання.
