Одне з головних завдань в управлінні обіговим капіталом полягає у прискоренні його обігу. Це дає змогу розширити фінансові можливості фірми без залучення додаткових зовнішніх джерел коштів. Методом розв'язання цього завдання є раціональне розміщення обігового капіталу на всіх стадіях операційного циклу. Найбільшою проблемою сучасних підприємств є нестача готівкових коштів. Обсяг коштів, що перебувають у розпорядженні підприємства, безпосередньо впливає на рівень його абсолютної ліквідності (платоспроможності). Фінансові менеджери мають приділяти значну увагу розробленню політики управління грошовими активами, яка полягає, з одного боку, в оптимізації їх обсягу для забезпечення сталої платоспроможності, а з іншого - в отриманні додаткових прибутків від зберігання коштів на депозитних рахунках чи вкладання у короткострокові фінансові інвестиції.
Процес управління грошовими активами охоплює такі етапи:
• оцінювання потреби в грошових активах підприємства в попередньому періоді;
• оцінювання ступеня участі грошових активів в обіговому капіталі;
• оптимізація середнього залишку грошових коштів;
• вибір ефективних форм регулювання середнього залишку грошових активів;
• забезпечення ефективного використання вільного залишку грошових коштів.
• побудова ефективної системи контролю грошових активів підприємства.
Щоденний фінансовий менеджмент фірми ґрунтується на оперативному управлінні грошовими потоками з урахуванням таких принципів:
• а) збалансованості обсягів грошових потоків;
• б) синхронності формування і руху грошових потоків у часі;
• в) зростання залишків коштів.
В оперативному управлінні грошовими потоками розрізняють три види залишків коштів:
• 1) операційний, який створюють для забезпечення поточних виплат, пов'язаних із виробничо-господарською діяльністю підприємства;
• 2) страховий, зумовлений потребою підтримувати постійну платоспроможність підприємства за невідкладними зобов'язаннями;
• 3) інвестиційний, який використовують для здійснення ефективних короткострокових вкладень.
Період, протягом якого підприємство не має готівкових ресурсів, називають фінансовим циклом, або часом обігу коштів. На його основі можна обчислити фінансово-експлуатаційні потреби підприємства (ФБП), тобто потреби в чистому обіговому капіталі. їх розраховують як різницю між сумою коштів, вкладених у запаси сировини, готової продукції, дебіторську заборгованість, і сумою кредиторської заборгованості, або як різницю між поточними активами і поточними пасивами (чистий обіговий капітал). На ФБП впливають такі фактори, як тривалість виробничо-збутового циклу, сезонність виробництва, темпи зростання виробництва, ринкова кон'юнктура, розмір і норма доданої вартості тощо.
Фінансово-експлуатаційні потреби підприємства можна розраховувати за різними методами. Поширеним є метод визначення ФЕП у відсотках до виручки від реалізації. Наприклад, якщо величина ФЕП дорівнює 40%, це означає, що підприємство 146 днів на рік (365 * 0,4) працює лише на покриття своїх експлуатаційних потреб.
Основні етапи обігу коштів у процесі виробничої діяльності показано на рис. 5.6.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи фінансового менеджменту» автора Рясних Є.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Управління грошовими активами підприємства“ на сторінці 1. Приємного читання.
