Приймаючи остаточне рішення, необхідно враховувати також:
• особливості галузі і відповідно структури капіталу;
• стадію розвитку підприємства;
• рівень оподаткування прибутку;
• розвинутість фінансового ринку;
• можливість отримання прийнятного за ціною кредиту тощо.
Структуру капіталу оптимізують згідно з критерієм його вартості або з критерієм ефекту фінансового важеля, або з критерієм політики фінансування активів. Як правило, раціональна структура фінансування капіталу забезпечує умови для підвищення курсової вартості акцій і зростання добробуту акціонерів. Однак проблему раціоналізації джерел фінансування не можна вирішити на довготривалий період часу. У зв'язку з динамічністю бізнесу, зміною факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ та іншими обставинами доводиться повертатися до цього питання.
Отже, основною метою фінансового менеджера є формування капіталу за найнижчою ціною з одночасною підтримкою кредитної репутації фірми на тому рівні, що забезпечить додаткові надходження коштів на прийнятних умовах.
Управління фінансовими ризиками
Невід'ємною складовою комерційних ризиків є фінансові, тому що їх першопричина - структура капіталу. Управління фінансовими ризиками називають ризик-менеджментом, метою якого є ідентифікація ризиків, їх оцінювання і нейтралізування. До основних завдань ризик-менеджменту належать визначення цілі ризику і ризикових вкладень капіталу, ймовірності настання події, ступеня і розміру ризику; аналіз зовнішнього середовища; вибір стратегії управління ризиком і засобів його зниження.
Виокремлюють такі види ризиків: кредитний, відсотковий, валютний, втраченої вигоди.
Кредитний ризик - це небезпека втратити кошти організації внаслідок неповернення суми кредиту та нарахованих відсотків.
Відсотковий ризик - небезпека втратити кошти організації через те, що відсотки від залучених коштів перевищують відсотки від розміщених засобів.
Валютний ризик - це небезпека втратити кошти підприємства внаслідок зміни курсу валют.
Ризик втраченої вигоди полягає у небезпеці втратити кошти підприємства внаслідок отримання непрямих збитків від подій. Наприклад, за продажу товарів у кредит невиконання умов оплати їхньої вартості у встановлений термін призводить до зростання дебіторської заборгованості. Іммобілізовані кошти можна розмістити на депозитному рахунку в банку, де вони забезпечать певний прибуток.
Оскільки кожна господарська операція пов'язана з фінансовим ризиком, то для кожного господарюючого суб'єкта можна визначити його інтереси з урахуванням межі припустимого, критичного і катастрофічного ризиків.
Припустимий рівень фінансового ризику визначають за розміром недоотриманого прибутку. Втрату прибутку, яку можна перекрити позитивним результатом від інших операцій, вважають припустимою.
Критичний рівень фінансового ризику визначають за розміром скорочення виручки від реалізації товарів і послуг. Наслідки цієї події вагоміші, оскільки за зниження виручки підприємство втрачає обігові засоби, зростають його боргові зобов'язання тощо. Відсутність альтернативи свідчить про критичний фінансовий стан підприємства.
Катастрофічний рівень фінансового ризику пов'язаний із стрімким зменшенням активів і власного капіталу підприємства. Обігові засоби втрачаються, засновники виходять із товариства, падає курс акцій, вимоги кредиторів стають жорсткішими, можливість банкрутства - реальністю.
Основними засобами зниження чи нейтралізації ризиків є:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи фінансового менеджменту» автора Рясних Є.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Управління структурою капіталу“ на сторінці 5. Приємного читання.
